1. Словник української мови в 11 томах

постукування

ПОСТУ́КУВАННЯ, я, с. Дія за знач. посту́кувати і звуки, утворювані цією дією.

Чутно було глухе постукування серед темноти, а більше нічого (Мирний, IV, 1955, 298);

Його [дятла] безнастанне і заклопотане постукування нагадало Максимові лічильник Гейгера у фізичній лабораторії (Рибак, Час.., 1960, 628).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. постукування — посту́кування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. постукування — -я, с. Дія за знач. постукувати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. постукування — ПОСТУ́КУВАННЯ, я, с. Дія за знач. посту́кувати і звуки, утворювані цією дією. Чутно було глухе постукування серед темноти, а більше нічого (Панас Мирний); Його [дятла] безнастанне і заклопотане постукування нагадало Максимові лічильник Гейгера у фізичній лабораторії (Н. Рибак). Словник української мови у 20 томах