1. Словник української мови в 11 томах

постуляти

ПОСТУЛЯ́ТИ, я́ємо, я́єте і ПОСТУ́ЛЮВАТИ, юємо, юєте, док., перех. Стулити (губи, повіки і т. ін.) (про багатьох).

Без крику, гладко постулявши крила, Мов раді, що перемогла їх [пташин] сила, Швиденько дзьобають у нього очі (Фр., XIII, 1954, 384).

Гу́би (гу́бки) посту́лювати, розм. — замовкнути (про багатьох).

Коли ж гроші кажуть, то всі мусять губки постулювати (Номис, 1864, № 1426).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. постуляти — постуля́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. постуляти — -яємо, -яєте і постулювати, -юємо, -юєте, док., перех. Стулити (губи, повіки і т. ін.) (про багатьох). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. постуляти — ПОСТУЛЯ́ТИ, я́ємо, я́єте і ПОСТУ́ЛЮВАТИ, юємо, юєте, док., що. Стулити (губи, повіки і т. ін.) (про багатьох). Без крику, гладко постулявши крила, Мов раді, що перемогла їх [пташин] сила, Швиденько дзьобають у нього очі (І. Франко). Словник української мови у 20 томах