посідання
ПОСІДА́ННЯ, я, с. Дія за знач. посіда́ти¹ 1.
Одна лиш біда, що кошик з ягідками коштував.. десять крейцерів, що становило половину капіталу, який вона мала. Супроти цього факту мовкли всі уподобання й жадоби посідання (Кобр., Вибр., 1954, 72);
// рідко. Володіння, власність.
Герман давно вже виєднав собі у старостві дозвіл копати штольні під громадською толокою, не нарушуючи її зверхнього посідання (Фр., VIII, 1952, 411).
Дістава́ти (діста́ти, оде́ржувати, обійма́ти і т. ін.) в посіда́ння що, рідко — ставати власником чого-небудь.
— Я якнайшвидше зголосився обняти в посідання свою батьківщину (Фр., IV, 1950, 292);
Оля постановила за всяку ціну дістати його [папір] в своє посідання (Март., Тв., 1954, 395);
Уво́дити (увести́) в посіда́ння кого, юр. — передавати у власність кому-небудь майно, спадщину і т. ін., ствердивши право на володіння відповідним юридичним актом.
Землю присудили уніатам. Прибув до нас возний ввести їх в посідання (Тулуб, Людолови, І, 1957, 123).
Значення в інших словниках
- посідання — Посіда́ння, посілість: — володіння [46-1;46-2] — прийти в посідання: привласнити собі [IV] Словник з творів Івана Франка
- посідання — посіда́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- посідання — -я, с. Дія за знач. посідати I 1). || рідко. Володіння, власність. Уводити в посідання кого юр. — передавати у власність кому-небудь майно, спадщину і т. ін., ствердивши право на володіння відповідним юридичним актом. Великий тлумачний словник сучасної мови
- посідання — ПОСІДА́ННЯ, я, с. Дія за знач. посіда́ти¹ 1. Одна лиш біда, що кошик з ягідками коштував .. десять крейцерів, що становило половину капіталу, який вона мала. Супроти цього факту мовкли всі уподобання й жадоби посідання (Н. Кобринська); // рідко. Словник української мови у 20 томах
- посідання — Посіда́ння, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)