потинятися

ПОТИНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, док., розм. Тинятися, ходити де-небудь без діла, без певної мети якийсь час; побродити.

Прочитали собі по складах «Енеїду» та потинялись коло шинку, та й думають, що от коли вже ми розпізнали своїх мужиків (Шевч., І, 1951, 375);

Сергій ще трохи потинявся по двору, нарвав на завтра поросяті ботвини, а тоді подався на Грузилівку (Мушк., Чорний хліб, 1960, 25);

// Побувати в різних місцях, поїздити по світу.

[X р а п к о:] Думав: вижену [сина] — потиняється, потиняється та й вернеться додому, поклониться батькові (Мирний, V, 1955, 196);

// Жити в нестатках, у злиднях якийсь час, не маючи постійного притулку, сталого заняття, роботи.

Не один уже місяць Гайсин тиняється в цьому місті без діла й пристановища, потиняється і ще. Кожна справа має свій кінець (Панч, На калин. мості, 1965, 116).