потьок
ПОТЬО́К, у, ч., розм.
1. Цівка, неширокий потік рідини.
Піт котився з їх патьоками і, помочивши чорну куряву, пописав їх лиця довгими смужками (Н.-Лев., І, 1956, 335);
Розгойдане море, вже брудне і темне, наскакувало на берег і покривало скелі, по яких по тому стікали патьоки брудної спіненої води (Коцюб., І, 1955, 391).
2. Слід від рідини, що тече або текла по чому-небудь.
Байдуже йому було про все, байдуже про сонце, що палило, мов огнем, про піт, що зоставляв чорні патьоки по його старому виду (Мирний, I, 1954, 282);
Забруднений рефлектор промивають чистою водою, а потім просушують. Потьоки і плями, що утворилися після просушування, видаляти протиранням не рекомендується (Підручник шофера.., 1960, 184).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- потьок — потьо́к іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
- потьок — -у, ч., розм. 1》 Цівка, неширокий потік рідини. 2》 Слід від рідини, що тече або текла по чому-небудь. 3》 Помиї. Великий тлумачний словник сучасної мови
- потьок — хохл. (потек) струм, теча струм, струмінь, струмок, струмочок, струмінець, струминка, теча, течія, течійка, цівка, цівочка, плив, виплив, доплив, наплив, розплив Словник чужослів Павло Штепа
- потьок — ПОТЬО́К, у, ч., розм. 1. Цівка, неширокий потік рідини. Піт котився з їх потьоками і, помочивши чорну куряву, пописав їх лиця довгими смужками (І. Словник української мови у 20 томах
- потьок — ПОТІ́К (ПОТЬО́К рідко) (маса води, що стрімко тече в якомусь напрямі), ПЛИН, ПЛАВ, ЛА́ВА, ТОК, ПАТЬО́КИ (ПОТЬО́КИ) розм., ШИ́ПІТ діал.; БУРЧА́К (дзюркотливий); РІВЧА́К (утворений з дощових, снігових або підземних вод). Словник синонімів української мови
- потьок — Потьо́к, -ку м. Струя, потекъ. Піт котився з їх потьоками. Левиц. Пов. 4. Словник української мови Грінченка