1. Словник української мови в 11 томах

похилення

ПОХИ́ЛЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. похили́ти і похили́тися.

2. рідко. Похиле місце, похила місцевість.

Напроти цих гір, де пропадала вже з виду дорога, котра на похиленні значно зносилася над селом, стояв панський двір (Кобр., Вибр., 1954, 84).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. похилення — похи́лення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. похилення — -я, с. 1》 Дія за знач. похилити і похилитися. 2》 рідко. Похиле місце, похила місцевість. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. похилення — ПОХИ́ЛЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. похили́ти і похили́тися. 2. рідко. Похиле місце, похила місцевість. Напроти цих гір, де пропадала вже з виду дорога, котра на похиленні значно зносилася над селом, стояв панський двір (Н. Кобринська). Словник української мови у 20 томах