похилений

ПОХИ́ЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до похили́ти 1.

Пролетіли мимо запряжені цугом в закриті сани восьмеро коней, а за ними з кілька десятків вершників у жупанах з похиленими навскіс списами (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 32);

У відкритім степу ні душі, лише де-не-де бовваніє похилена вітром тичка з соняшничини (Гончар, II, 1959, 389);

Тебе вітаючи, фантазіє ясна, Підводимо чоло, похиленеє в горі (Л. Укр., І, 1951, 463);

Він поглянув суворо на маківку похиленої перед ним синової голови (Смолич, Мир.., 1958, 55);

*Образно. — Славна Чайчиха!— вітерцем шелестять слова. — Славна, славна молода! — погоджуються старі, літами похилені голови (Стельмах, І, 1962, 293).

2. у знач. прикм. Який схилився від утоми, смутку і т. ін.

Старий щось стиха говорив, дівчина слухала, перед ним стоячи з похиленою голівкою (Вовчок, VI, 1956, 238);

На його похиленім чолі видно було смуток і тяжку задуму (Фр., VIII, 1952, 207);

І ніби бачу я похилені обличчя, і ніби чую я тривожний довгий зойк… (Сос., І, 1957, 279).

3. у знач. прикм. Зігнутий, згорблений (під тягарем, від хвороби, горя і т. ін.).

Йдуть та й ідуть [заробітчани], чорні, похилені, мокрі, нещасні (Коцюб., II, 1955, 32);

Я снив, немов боги озвалися до мене: Той, що струмиться баговинням вогким, І той — похилений під золотом снопів і грон (Зеров, Вибр., 1966, 482);

У непевному світлі вогника помітив [Безбородько] якусь похилену постать, що притулилася з боку веранди (Вільде, Сестри.., 1958, 200);

// Який опустився, зігнувшись, перекосившись під вагою, натиском чогось, від часу і т. ін.

А онде, онде за Дніпром, На пригорі, ніби капличка, Козацька церква невеличка Стоїть з похиленим хрестом (Шевч., II, 1963, 41);

Вітерець не шелестить; А з похилених берізок Свіжий ладан капотить (Крим., Вибр., 1965, 67);

В зарослому травою дворі єдиною будівлею, крім похиленої набік хати, була довга розхристана повітка (Досв., Вибр., 1959, 40).

4. у знач. прикм. Те саме, що похи́лий 2.

Земля біля Хотина похилена до ріки і порізана глибокими ярами, які ближче до Дністра ширшають (Мак., Вибр., 1956, 467);

На слабо похилених рівнинах, де рух води сповільнюється, породи відкладаються (Фіз. геогр., 5, 1956, 111).