1. Словник української мови в 11 томах

похітливий

ПОХІТЛИ́ВИЙ, а, е. Сповнений похоті; хтивий.

Малого зросту, опецькувата, з великими зеленими очима — вона є взірець похітливої жінки (Ю. Янов., І, 1958, 173);

// Який виражає похіть, у якому відчувається похіть.

Ідуть парами чоловік-жінка, жадібно притулившись одне до одного, і похітливий крізь розмову плеще сміх (Головко, II, 1957, 385);

Його пожадливий погляд нетерпляче блукав по дівочому натовпі і раптом зупинився на Наталці, нахабний, похітливий (Добр., Очак. розмир, 1965, 24).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. похітливий — похітли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. похітливий — -а, -е. Сповнений похоті; хтивий. || Який виражає похіть, у якому відчувається похіть. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. похітливий — Хтивий, ненатля, ненатлий, жагливий, жагучий, пожадливий, палкий, запальний, див. ненаситний, слабострасний Словник чужослів Павло Штепа
  4. похітливий — ПОХІТЛИ́ВИЙ, а, е. Сповнений похоті; хтивий. Малого зросту, опецькувата, з великими зеленими очима – вона є взірець похітливої жінки (Ю. Яновський); // Який виражає похіть, у якому відчувається похіть. Словник української мови у 20 томах
  5. похітливий — ХТИ́ВИЙ (схильний до надмірної чуттєвої насолоди, плотського потягу; який виражає плотський потяг), ПОХІТЛИ́ВИЙ, ПЛОТОЛЮ́БНИЙ, СЛАСНИ́Й, СЛАСТОЛЮ́БНИЙ рідше, ПРІАПІ́ЧНИЙ книжн., заст.; МАСНИ́Й розм., МА́СЛЯНИЙ розм. (який виражає хтивість). Словник синонімів української мови