пошивати

ПОШИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОШИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., перех.

1. заст. Покривати соломою яку-небудь будівлю.

Баби мастили стіни, Семен пошивав покрівлю (Коцюб., І, 1955, 125);

Молола [Катерина] на жорнах, шила й вишивала дітям сорочки і сама пошивала сніпками хату чи клуню (Стельмах, II, 1962, 209);

— Заходився [старий] пересипати повітку, — пошити ще сніпками та обмазати, то й готова буде (Коцюб., І, 1955, 50);

Треба було хатчину наново пошити; через перестарілу солому, що майже зовсім загнила, протікає добре дощ (Коб., III, 1956, 534).

2. у кого — що, у сполуч. з ім. у мн., перен., розм. Вважати кого-небудь належним за певними ознаками до якоїсь групи людей за знач. ім.

[Єгор Іванович:] На старості літ пошили мене в анархісти… (Ю. Янов., Драм. тв., 1946, 12);

// Присвоювати кому-небудь якийсь чин.

— Рядовий Шульга, а я, признатися, гадав, що зразу тебе у генерали пошиють (Рибак, Час.., 1960, 127).

◊ Пошива́ти (поши́ти) у брехню́ — звинувачувати кого-небудь у тому, що він говорить неправду.

Це ж ви Республіку пошили у брехню, і безоглядно повтікали за кордон (Тич., І, 1957, 127);

Поши́ти у ду́рні див. ду́рень.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me