пошта

ПО́ШТА, и, ж.

1. Державна установа, яка здійснює пересилання і доставку адресатам листів, періодичних видань, грошових переказів, посилок і т. ін.

Державна пошта на території України була утворена в другій половині XVII століття (Веч. Київ, 4.XII 1966, 4);

Старий Йосип вимагав у сільради чіткої роботи пошти, веселості та культури в сільському клубі (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 14);

// Приміщення, в якому розташовано цю установу.

Нахвалки ті дійшли до пана, і він перестав посилати Андрія на пошту (Коцюб., II, 1955, 50);

Улянка дійшла до пошти й укинула в скриньку листа (Донч., IV, 1957, 93).

Відсила́ти (відправля́ти і т. ін.) по по́шті (по́штою) — посилати що-небудь через державну поштову установу.

Напишу це я до Літостаневського лист і одішлю йому по пошті (Н.-Лев., IV, 1956, 329);

Не варт посилати моїх речей поштою (Л. Укр., V, 1956, 201);

Голуби́на по́шта — пересилання кореспонденції за допомогою поштових голубів;

Польова́ по́шта — спеціальна служба, яка забезпечує пересилання і доставку кореспонденції військовим і від військових.

З пошти польової буду вік чекати Милого, живого твойого листа! (Ю. Янов., V, 1959, 88);

Його [листа] згорнули вчетверо і поклали в конверт — без марки, бо на фронт, — і виписали адресу: номер польової пошти (Смолич, Мир.., 1958, 77).

2. Те, що пересилається, доставляється поштовою установою.

Вчора не було пошти (Коцюб., III, 1956, 410);

Прийшла пошта і роботи принесла цілу коробку (Мирний, V, 1955, 339);

Сьогодні тут, на зупинці, батальйон одержав нарешті пошту за кілька днів (Гончар, III, 1959, 85);

// Транспорт з поштовими відправленнями.

В горах, на Сімферопольському тракті, пошта два дні стояла в снігу, поки її відкопали (Л. Укр., V, 1956, 219).

Ранко́ва (де́нна, вечі́рня) по́шта — кореспонденція, що надходить у певний час доби.

В кабінеті начальника відділу вже не було. Сидів один білобрисий секретар і приймав вечірню пошту (Баш, Вибр., 1948, 70).

3. заст. Перевезення людей, що здійснювалося в дореволюційний час поштовими установами.

Потім взялися за весельця І пригребнули всі від серця, Мовби Еней по пошті плив (Котл., І, 1952, 163);

// Екіпаж для перевезення людей і поштових відправлень.

Минає тройка поле й ліс; За вітром геть із-під коліс Велика курява летить, — Це пошта здалека біжить (Щог., Поезії, 1958, 179).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пошта — по́шта іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. пошта — (установа) поштамт; (чия) кореспонденція, листування. Словник синонімів Караванського
  3. пошта — [пошта] -тие, д. і м. -т'і Орфоепічний словник української мови
  4. пошта — -и, ж. 1》 Установа, яка здійснює пересилання і доставку адресатам листів, періодичних видань, грошових переказів, посилок і т. ін. || Приміщення, в якому розташовано цю установу. Відсилати по пошті (поштою). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пошта — ПО́ШТА, и, ж. 1. Державна установа, яка здійснює пересилання і доставку адресатам листів, періодичних видань, грошових переказів, посилок і т. ін. Державна пошта на території України була утворена в другій половині XVII століття (з газ. Словник української мови у 20 томах
  6. пошта — по́шта 1. тюр. нелегальне переправлення листів, речей із камери до камери (ст) 2. іст. домашня птиця, яку запрошені на весілля надсилали в дарунок як знак про свій прихід: У переддень шлюбу запрошені гості присилати т.зв. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. пошта — по́шта (нім. Post, з італ. posta – зупинка, станція, від лат. postus – поставлений) 1. Один з видів зв’язку загального користування, що провадить пересилання листів, газет, журналів, посилок, грошових переказів. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. пошта — По́шта, -ти, -ті; по́шти, пошт Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. пошта — Пошта, -ти ж. 1) Почта, почтовая контора. Греб. 400. Гроші поштою шлють. Г. Барв. 488. 2) Почтовая станція. Г. Барв. 91. Словник української мови Грінченка