1. Словник української мови в 11 томах

правдивий

ПРАВДИ́ВИЙ, а, е.

1. Який відповідає правді, істині.

Галайда вполовину видуманий, а смерть вільшанського титаря правдива (Шевч., І, 1963, 143);

Осторонь праці, громадської, колективної праці, якою так прекрасно осяяна вся радянська дійсність, не може бути правдивого показу цієї дійсності в її найістотніших рисах (Рильський, IX, 1962, 184).

2. Який говорить правду; чесний, справедливий.

Щирій, правдивій дівчині стало чогось ніяково, навіть соромно (Н.-Лев., VI, 1966, 27);

Дмитренко чоловік правдивий, не одурив Чіпку (Мирний, І, 1949, 374);

Правдивим будь — але не всім ти одкривайся. Хоробрим будь — але на техніку зважай (Тич., II, 1947, 202);

// Який виражає правду, служить для вираження правди.

В розвиток великої, могутньої, правдивої і вільної.. російської мови принесла свою пайку і мова українська, мова-сестра (Рильський, IX, 1962, 136);

Христина рівно, правдивими очима подивилась на матір (Стельмах, І, 1962, 352).

3. Справжній, явний.

З пана не буде правдивого отамана! (Укр.. присл.., 1963, 109);

Венера, як правдива мати, Для сина рада все оддати (Котл., І, 1952, 209);

З правдивим жалем покидаєм той любий, поетичний куточок України! (Коцюб., III, 1956, 45);

Ми друзів правдивих в біді пізнавали (Стельмах, V, 1963, 31);

// Правильний.

І розум мій, і серце, й віра кажуть, що путь моя правдива (Л. Укр., III, 1952, 52);

Прийшов лікар, щось-то дав, але поставити правдивий діагноз не зміг (Хотк., І, 1966, 61).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. правдивий — правди́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. правдивий — Правди́вий. 1. Справжній. При закупні треба дуже уважати і брати фляшки лише з охоронною маркою “Котвиця“ за правдиві (Б., 1895, 19, рекл.); Правдиві персийскі зарукавки і шапки для пань і всякі модні смушкові товари (Б., 1899, рекл.). 2. Істинний. Українська літературна мова на Буковині
  3. правдивий — (факт) істинний, вірогідний; (хто) чесний, справедливий, правдолюбний, правдомовний; (друг) справжній; (висновок) правильний. Словник синонімів Караванського
  4. правдивий — див. безпомилковий; чесний; щирий Словник синонімів Вусика
  5. правдивий — -а, -е. 1》 Який відповідає правді, істині. 2》 Який говорить правду; чесний, справедливий. || Який виражає правду, служить для вираження правди. 3》 Справжній, явний. || Правильний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. правдивий — ПРАВДИ́ВИЙ, а, е. 1. Який відповідає правді, істині. Галайда вполовину видуманий, а смерть вільшанського титаря правдива (Т. Шевченко); Осторонь праці, громадської, колективної праці, .. не може бути правдивого показу .. Словник української мови у 20 томах
  7. правдивий — правди́вий справжній (ср, ст): Панусю, беріть, не пошкодуєте! То правдива куликівська ковбаса. Як будете брати, то трохи спущу (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. правдивий — ВІРОГІ́ДНИЙ (який не викликає сумніву, найближчий до правди, справжнього стану речей), ІМОВІ́РНИЙ (ЙМОВІ́РНИЙ), ПРАВДИ́ВИЙ, ДОСТОВІ́РНИЙ розм., ДОСТО́ТНИЙ заст. Словник синонімів української мови
  9. правдивий — Правди́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. правдивий — Правдивий, -а, -е 1) Правдивый, справедливый. Смирітеся перед правдивим словом. К. Іов. Козак — душа правдивая, сорочки не має. Ном. № 769. Судом правдивим осудити. К. Іов. 76. 2) Настоящій, истинный, дѣйствительный. Правдиві волоські гарбузи. Сим. 210. Словник української мови Грінченка