1. Словник української мови в 11 томах

правдиво

ПРАВДИ́ВО. Присл. до правди́вий.

Ти зрадієш; і розкажеш Дитині правдиво Про панича лукавого (Шевч., II, 1963, 219);

Нудьга нам байку утворила, Непевні фарби кинув час, І ми повірили правдиво В диво… (Олесь, Вибр., 1958, 246);

А ми… сприйняли це, як належне, і корилися юнакові, як малі діти, чи, правдивіше, як хворі (Коз., Гарячі руки, 1960, 18).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. правдиво — правди́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. правдиво — див. відверто; щиро Словник синонімів Вусика
  3. правдиво — Присл. до правдивий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. правдиво — ПРАВДИ́ВО. Присл. до правди́вий. Ти зрадієш; і розкажеш Дитині правдиво Про панича лукавого (Т. Шевченко); Нудьга нам байку утворила, Непевні фарби кинув час, І ми повірили правдиво В диво... (О. Олесь); А ми... Словник української мови у 20 томах
  5. правдиво — Правдиво нар. 1) Правдиво, справедливо. Правдиво ви свідкуєте. Єв. Л. XI. 48. Перед Богом стою і кажу правдиво. Чуб. V. 376. 2) Истинно. Словник української мови Грінченка