правець

ПРАВЕ́ЦЬ, вця́, ч.

1. Гостре інфекційне захворювання, що характеризується корчами; спричинюється мікробом, який проникає в організм через рани, подряпини і т. ін.

Дружина його на тому тижні якось необережно порізалась ножем. Піти б до лікарні, а вона рукою махнула — пройде! Не пройшло — підкинувся правець (Рад. Укр., 27.IX 1962, 3).

◊ Праве́ць уда́рив кого — хтось помер.

— Чудесний прейскурант смертей! Почив на лаврах дід Василь Худяк. Гукає в небо Шабанов. Проповідника правець ударив (Довж., І, 1958, 125);

Правце́м (у праве́ць) поста́вити кого: а) померти.

Був би він рядовим — давно б лежав на операційному столі. А велике начальство само командує. Козириться, поки його правцем поставить (Голов., Тополя.., 1965, 405);

б) остовпіти від несподіванки.

Христю мов хто у правець поставив від такого питання, вона аж скорчилася (Мирний, III, 1954, 369);

Щоб тебе́ (його́, вас і т. ін.) правце́м ви́правило! — уживається як проклін, лайка.

Щоб вас правцем виправило! Отак перекрутили факти (Ковінька, Кутя.., 1960, 98).

2. перен. Стан нерухомості, викликаний сильним душевним потрясінням.

Тільки погрозливий рух Кампир-Равашу, грім і блискавки зрештою пробудили цих людей від жахного правця (Ле, Міжгір’я, 1953, 181).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. правець — праве́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. правець — -вця, ч. 1》 Гостре інфекційне захворювання, що характеризується корчами; спричинюється мікробом, який проникає в організм через рани, подряпини і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. правець — ПРАВЕ́ЦЬ, вця́, ч. 1. Гостре інфекційне захворювання, що характеризується корчами; спричинюється мікробом, який проникає в організм через рани, подряпини і т. ін. Чи покорчило? Чи правець напав?!... Словник української мови у 20 томах
  4. правець — Гостра інфекційна хвороба; виникає внаслідок інфікування ран землею, що містить палички п.; симптоми: гарячка, періодичні тоніко-клонічні судоми. Універсальний словник-енциклопедія
  5. правець — праве́ць уда́рив (ви́правив) кого. Хтось помер; не стало когось. — Чудесний прейскурант! Почив на лаврах дід Василь Хуряк. Гукає в небо Шабанов. Проповідника правець ударив (О. Фразеологічний словник української мови
  6. правець — КАТАЛЕ́ПСІЯ (стан нерухомості припсихічному захворюванні, від сильного душевного потрясіння тощо), ОСТОВПІ́ННЯ, ПРАВЕ́ЦЬ розм. До заціпеніння й каталепсії можна довести домашню курку й кішку, а також собаку, кролика, індика (Є. Словник синонімів української мови
  7. правець — Праве́ць, -вця́ м. Направленіе. Оцьому огудинню правець он куди, а його вітер повернув ба' куди. Волч. у. Найде собі правець вода і сама. Волч. у. Словник української мови Грінченка