правець

КАТАЛЕ́ПСІЯ (стан нерухомості припсихічному захворюванні, від сильного душевного потрясіння тощо), ОСТОВПІ́ННЯ, ПРАВЕ́ЦЬ розм. До заціпеніння й каталепсії можна довести домашню курку й кішку, а також собаку, кролика, індика (Є. Гуцало); Тільки погрозливий рух Кампир-Равашу, грім і блискавки зрештою пробудили цих людей від жахного правця (І. Ле).

ПРАВЕ́ЦЬ (гостра інфекційна хвороба, що супроводжується корчами), СТОВБНЯ́К рідше, ТЕ́ТАНУС мед. Дружина його на тому тижні якось необережно порізалась ножем. Піти б до лікарні, а вона рукою махнула — пройде! Не пройшло — підкинувся правець (з газети); Перевірив (лікар) пульс, зміряв температуру і, дізнавшись, що хворий пробив ступню вилами, похитав головою: — Чому ж учора не покликали? У вас почався стовбняк (М. Чабанівський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

правець — праве́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
правець — -вця, ч. 1》 Гостре інфекційне захворювання, що характеризується корчами; спричинюється мікробом, який проникає в організм через рани, подряпини і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
правець — ПРАВЕ́ЦЬ, вця́, ч. 1. Гостре інфекційне захворювання, що характеризується корчами; спричинюється мікробом, який проникає в організм через рани, подряпини і т. ін. Чи покорчило? Чи правець напав?!... Словник української мови у 20 томах
правець — Гостра інфекційна хвороба; виникає внаслідок інфікування ран землею, що містить палички п.; симптоми: гарячка, періодичні тоніко-клонічні судоми. Універсальний словник-енциклопедія
правець — праве́ць уда́рив (ви́правив) кого. Хтось помер; не стало когось. — Чудесний прейскурант! Почив на лаврах дід Василь Хуряк. Гукає в небо Шабанов. Проповідника правець ударив (О. Фразеологічний словник української мови
правець — ПРАВЕ́ЦЬ, вця́, ч. 1. Гостре інфекційне захворювання, що характеризується корчами; спричинюється мікробом, який проникає в організм через рани, подряпини і т. ін. Дружина його на тому тижні якось необережно порізалась ножем. Словник української мови в 11 томах
правець — Праве́ць, -вця́ м. Направленіе. Оцьому огудинню правець он куди, а його вітер повернув ба' куди. Волч. у. Найде собі правець вода і сама. Волч. у. Словник української мови Грінченка