прамати
ПРАМА́ТИ, тері, ж. Родоначальниця якого-небудь роду.
Римського роду прамати, утіхо людей і безсмертних, Ти, благодатна Венеро! Під зоряним небом текучим Ти виповняєш собою моря.. І хлібородную землю (Зеров, Вибр., 1966, 123);
// також у сполуч. із сл. земля, перен. Земля, природа як основа всього живого.
[Гелен:] Слово плідне і більше родить, ніж земля-прамати (Л. Укр., II, 1951, 298);
Цар природи — людина ще не раз ставатиме віч-на-віч із своєю праматір’ю й почуватиме себе дитиною перед таємничою силою прародительки (Літ. Укр., 19.VI 1970, 2);
// перен. Те, від чого що-небудь бере свій початок, що є родоначальником, основою чогось.
О море! Мати краси, що вродилася з піни! Прамати кохання! згляньсь надо мною! (Л. Укр., IV, 1954, 129);
З тобою мужність йшла — чеснот усіх прамати (Ю. Янов., V, 1959, 42);
«Наталка Полтавка» [І. П. Котляревського] мала й має величезний успіх. І Карпенко-Карий назвав її «праматір’ю українського народного театру» (Ком. Укр., 9, 1969, 88).
Значення в інших словниках
- прамати — прама́ти іменник жіночого роду, істота * Але: дві, три, чотири прама́тері Орфографічний словник української мови
- прамати — див. мати Словник синонімів Вусика
- прамати — -тері, ж. Родоначальниця якого-небудь роду. || також у сполуч. зі сл. земля, перен. Земля, природа як основа всього живого. || перен. Те, від чого що-небудь бере початок, що є родоначальником, основою чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прамати — ПРАМА́ТИ, тері, ж. Родоначальниця якого-небудь роду. Римського роду прамати, утіхо людей і безсмертних, Ти, благодатна Венеро! Під зоряним небом текучим Ти виповняєш собою моря .. І хлібородную землю (М. Зеров); // також у сполуч. зі сл. земля, перен. Словник української мови у 20 томах
- прамати — ПРИРО́ДА (органічний і неорганічний світ у всій сукупності й зв'язках), МАТЕ́РІЯ, НАТУ́РА заст.; ПРАМА́ТИ уроч. (основа всього живого). — Не лев, не тигр, а людина в природі найстарша!... Словник синонімів української мови