представництво

ПРЕДСТАВНИ́ЦТВО, а, с.

1. Наявність представників на з’їздах, в органах управління.

Неприязнь до меншовиків походила в молодіжному гурті від того, що меншовики.. були «легальні» і навіть в час війни мали представництво в урядовому «Воєнно-промисловому комітеті» (Смолич, Мир.., 1958, 29);.

..[II] з’їзд [РСДРП] був скликаний після найретельнішої підготовки, на началах якнайповнішого представництва (Ленін, 8, 1970, 187);

Норми представництва до Рад депутатів трудящих визначаються Конституціями союзних республік (Конст. СРСР, 1963, 23);

Трудящі України мали широке представництво на II Всеросійському з’їзді Рад (Укр. іст. ж., 4, 1960, 36);

// у сполуч. із сл. народне. Наявність представників народу в органах управління та їх участь у виборах цих органів.

Повновладне народне представництво є завершення революції.. (Ленін, 14, 1971, 133);

Народовладдя в нашій країні дістає свій вияв насамперед у Радах — органах народного представництва, які поєднують у собі риси державних і громадських організацій (50 р. Вел. Жовт. соц. рев., 1967, 38).

2. Здійснення певних (звичайно юридичних) дій однією особою від імені іншої чи інших; виконання обов’язків або володіння правами представника.

3. Установа, орган, що представляють чиї-небудь інтереси.

Студентки три прийшли в вечірній час У наше представництво (Дмит., Осінь.., 1959, 59);

Влада повинна належати цілком і виключно трудящим масам та їх повноважному представництву — Радам робітничих, солдатських і селянських депутатів (Ленін, 35, 1973, 214);

У відповідності з статтею 19 Конституції УРСР уряд Української РСР відкрив постійні представництва при ООН у Нью-Йорку і при ЮНЕСКО в Парижі (Ком. Укр., 12, 1967, 64);

Серед зустрічаючих були глави дипломатичних представництв, акредитовані в СРСР, радянські та іноземні журналісти (Рад. Укр., 22.XI 1960, 1).