1. Словник української мови в 11 томах

преподобний

ПРЕПОДО́БНИЙ, а, е.

1. рел. Святий, праведний.

Не ховайте, не топчіте Святого закона, Не зовіте преподобним Лютого Нерона (Шевч., І, 1963, 337);

Двоє молодих християн наближаються до Руфіна і вклоняються. [1-й:] Благослови нас, брате преподобний! дай душам мир (Л. Укр., II, 1951, 481);

// у знач. ім. преподо́бні, них, мн. Святі, праведники.

Окують царей [царів] неситих В залізнії пута, І їх, славних, оковами Ручними окрутять. І осудять неправедних Судом своїм правим, І вовіки стане слава, Преподобним слава (Шевч., II, 1963, 289);

— Пишеться [у книзі], як святих мучили за христову віру, як преподобні жили в пустині, в лісах, пущах, нетрях та в кам’яних печерах (Н.-Лев., VI, 1966, 350).

2. у сполуч. із сл. отець, церк. Священик, піп.

[Магдалина:] Согрішила я, багато нагрішила!.. Що ж то скаже преподобний отець Пахомій, як довідається про це гріховне зборище! (Н.-Лев., II, 1956, 505);

Здавалося Доміану, що сидить він не в себе дома, а в трапезній преподобного отця Онуфрія (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 275).

3. розм., рідко. Який не має ніякої провини, ні в чому не винний; безгрішний.

— Я розказувала про чуда, а не про якісь брехні.. В тебе, Лаврін, молоко на губах не обсохло, а ти брехню завдаєш преподобним жонам (Н.-Лев., II, 1956, 337).

4. заст. Прекрасний, гарний.

Припну фартух дорогий, — Срібні-злоті береги, Гафтована середина, Преподобна дівчина! (Чуб., V, 1874, 10).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. преподобний — преподо́бний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. преподобний — Святий, праведний, безгрішний; (пан) високодостойний, превелебний; (отець) всечесний. Словник синонімів Караванського
  3. преподобний — Означенння в складі титулу ієродиякона, архидиякона та ієромонаха Словник церковно-обрядової термінології
  4. преподобний — -а, -е. 1》 рел. Святий, праведний. || у знач. ім. преподобні, -них, мн. Святі, праведники. 2》 у сполуч. зі сл. отець, церк. Священик, піп. 3》 розм., рідко. Який не має ніякої провини, ні в чому не винний; безгрішний. 4》 заст. Прекрасний, гарний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. преподобний — ПРЕПОДО́БНИЙ, а, е. 1. рел. Святий, праведний. Не ховайте, не топчіте Святого закона, Не зовіте преподобним Лютого Нерона (Т. Шевченко); Двоє молодих християн наближаються до Руфіна і вклоняються. [1-й:] Благослови нас, брате преподобний!... Словник української мови у 20 томах
  6. преподобний — Праведний, святий Словник застарілих та маловживаних слів
  7. преподобний — ГА́РНИЙ (про людину, її риси — який відзначається красою), КРАСИ́ВИЙ, ВРОДЛИ́ВИЙ (УРОДЛИ́ВИЙ), ХОРО́ШИЙ, СЛА́ВНИЙ, ЛА́ДНИЙ, ДОЛА́ДНИЙ, КРА́СНИЙ (КРА́СЕН) фольк., ГО́ЖИЙ (ГОЖ) фольк., ПРИГО́ЖИЙ фольк., ЛО́ВКИЙ розм., КРАСОВИ́ТИЙ розм., БЛАГОЛІ́ПНИЙ книжн. Словник синонімів української мови
  8. преподобний — Преподо́бний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. преподобний — Преподо́бний, -а, -е 1) Преподобный, праведный, святой. Не зовіте преподобним лютого Нерона. Шевч. 2) Красивый, прекрасный. Преподобна дівчина. Чуб. V. 19. Словник української мови Грінченка