преподобний

преподо́бний

-а, -е.

1》 рел. Святий, праведний.

|| у знач. ім. преподобні, -них, мн. Святі, праведники.

2》 у сполуч. зі сл. отець, церк. Священик, піп.

3》 розм., рідко. Який не має ніякої провини, ні в чому не винний; безгрішний.

4》 заст. Прекрасний, гарний.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

преподобний — преподо́бний прикметник Орфографічний словник української мови
преподобний — Святий, праведний, безгрішний; (пан) високодостойний, превелебний; (отець) всечесний. Словник синонімів Караванського
преподобний — Означенння в складі титулу ієродиякона, архидиякона та ієромонаха Словник церковно-обрядової термінології
преподобний — ПРЕПОДО́БНИЙ, а, е. 1. рел. Святий, праведний. Не ховайте, не топчіте Святого закона, Не зовіте преподобним Лютого Нерона (Т. Шевченко); Двоє молодих християн наближаються до Руфіна і вклоняються. [1-й:] Благослови нас, брате преподобний!... Словник української мови у 20 томах
преподобний — Праведний, святий Словник застарілих та маловживаних слів
преподобний — ГА́РНИЙ (про людину, її риси — який відзначається красою), КРАСИ́ВИЙ, ВРОДЛИ́ВИЙ (УРОДЛИ́ВИЙ), ХОРО́ШИЙ, СЛА́ВНИЙ, ЛА́ДНИЙ, ДОЛА́ДНИЙ, КРА́СНИЙ (КРА́СЕН) фольк., ГО́ЖИЙ (ГОЖ) фольк., ПРИГО́ЖИЙ фольк., ЛО́ВКИЙ розм., КРАСОВИ́ТИЙ розм., БЛАГОЛІ́ПНИЙ книжн. Словник синонімів української мови
преподобний — Преподо́бний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
преподобний — ПРЕПОДО́БНИЙ, а, е. 1. рел. Святий, праведний. Не ховайте, не топчіте Святого закона, Не зовіте преподобним Лютого Нерона (Шевч., І, 1963, 337); Двоє молодих християн наближаються до Руфіна і вклоняються. [1-й:] Благослови нас, брате преподобний!... Словник української мови в 11 томах
преподобний — Преподо́бний, -а, -е 1) Преподобный, праведный, святой. Не зовіте преподобним лютого Нерона. Шевч. 2) Красивый, прекрасный. Преподобна дівчина. Чуб. V. 19. Словник української мови Грінченка