1. Словник української мови в 11 томах

прерогатива

ПРЕРОГАТИ́ВА, и, ж., книжн. Виключне право, перевага, що належить найчастіше якомусь державному органу чи службовій особі.

Ті домагання, які поставив Романчук, то бог зна, які прерогативи з них вийдуть для русинів (Л. Укр., V, 1956, 35);

— Ніхто ваших прерогатив не віднімає… — А це що за слово? — Ну, прав, прав… (Добр., Тече річка.., 1961, 245);

— Я просив би утриматися від оцінки моїх думок. Це поки що не входить у ваші прерогативи (Загреб., День.., 1964, 68).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прерогатива — прерогати́ва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. прерогатива — див. ПРАВО. Словник синонімів Караванського
  3. прерогатива — -и, ж., книжн. Виключне право, перевага, що належить найчастіше якомусь державному органу чи службовій особі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. прерогатива — Правомоч Словник чужослів Павло Штепа
  5. прерогатива — ПРЕРОГАТИ́ВА, и, ж., книжн. Виключне право, перевага, що належить найчастіше якомусь державному органу чи службовій особі. Ті домагання, які поставив Романчук, то Бог зна, які прерогативи з них вийдуть для русинів (Леся Українка);... Словник української мови у 20 томах
  6. прерогатива — (англ. рrеrоgаtivе) виключне право, яке належить певному державному органу або посадовій особі. Економічний словник
  7. прерогатива — прерогати́ва (від лат. praerogativa – перевага) перевага, виключне право, компетенція. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. прерогатива — ПРА́ВО (обумовлена певними обставинами можливість користуватися чимсь, робити щось); ПРИВІЛЕ́Й, ПЕРЕВА́ГА, ПРЕРОГАТИ́ВА книжн. (особливе, переважне, виключне). Словник синонімів української мови
  9. прерогатива — рос. прерогатива виключне право на щось, що належить певній фізичній чи юридичній особі, державному органу або посадовій особі, громадській установі, приватному власникові. Eкономічна енциклопедія