прехороший

ПРЕХОРО́ШИЙ, а, е, також у сполуч. із сл. хороший, розм.

1. Дуже хороший, красивий.

Вправоруч від могили вирізується на небосклоні Княжа гора, вкрита густим, прехорошим лісом (Коцюб., III, 1956, 45);

В нашій українській землі Галичині стоять прехорошії гори Карпати (Вас., II, 1959, 397);

Задивляється вона найбільше на прехороше вбрання хазяїнової дитини й думками своїми мимоволі лине до тітчиної хати, де в товстій сорочці, на драному ряденці лежить її Трохимець (Л. Янов., І, 1959, 46);

// З дуже привабливою, гарною зовнішністю.

Вона [княжна] була ще молодою; І прехорошая собою (Шевч., II, 1963, 36);

Свіжий вітрець швидко обсушив сльози молодої, а ясні зорі розвеселили її очі, звернуті на прехороше лице молодого (Н.-Лев., І, 1956, 145);

Ось нащо вже Килина Скибівна — стоїть скраю чорнява, хороша-прехороша, вогонь-дівка, а й та зараз тиха стоїть, задумана (Головко, І, 1957, 299);

// у знач. ім. прехоро́ший, шого, ч.; прехоро́ша, шої, ж. Людина з дуже привабливою зовнішністю.

Прийди, милий, прехороший, Скинь чоботи, прийди босий, Щоб собаки не гарчали, А щоб вороги мовчали (Укр. нар. пісні, 1 1964, 92).

2. Який має найкращі якості, властивості; який відповідає найвищим вимогам.

У серці моїм, як і в морі, Є бурі й прибої страшні, Але й прехорошії перли В йому спочивають на дні (Л. Укр., IV, 1954, 95);

// Надзвичайно вдалий.

Яке то прехороше і широко задумане Ваше оповідання «Для загального добра» (Мирний, V, 1955, 383);

І море, і скелі, і місяць над морем — усе здавалось прехорошою величною декорацією сцени, де співала артистка про кохання (Н.-Лев., V, 1966, 289);

Горпинка була задоволена неділею: такий прехороший день удався, так багато новин (Кос., Новели, 1962, 72);

// Надзвичайно ясний, теплий, сонячний (про погоду, день, пору року і т. ін.).

Ранком погода була прехороша (Фр., II, 1950, 12).

3. З найкращими моральними якостями (про людину).

То дід — голова! Прехороший, прерозумний, про старовину вам розкаже, говіркий який! (Барв., Опов.., 1902, 130);

Прехороша дочка дома Ще й краща в артілі, Ланковая у колгоспі, Стахановка в ділі (Укр.. лір. пісні, 1958, 581).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прехороший — прехоро́ший прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. прехороший — див. вродливий; хороший Словник синонімів Вусика
  3. прехороший — -а, -е, також у сполуч. зі сл. хороший, розм. 1》 Дуже хороший, красивий. || З дуже привабливою, гарною зовнішністю. || у знач. ім. прехороший, -шого, ч.; прехороша, -шої, ж. Людина з дуже привабливою зовнішністю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. прехороший — ПРЕХОРО́ШИЙ, а, е, також у сполуч. зі сл. хороший, розм. 1. Дуже хороший, красивий. Вправоруч від могили вирізується на небосклоні Княжа гора, вкрита густим, прехорошим лісом (М. Словник української мови у 20 томах
  5. прехороший — ГА́РНИЙ (про людину, її риси — який відзначається красою), КРАСИ́ВИЙ, ВРОДЛИ́ВИЙ (УРОДЛИ́ВИЙ), ХОРО́ШИЙ, СЛА́ВНИЙ, ЛА́ДНИЙ, ДОЛА́ДНИЙ, КРА́СНИЙ (КРА́СЕН) фольк., ГО́ЖИЙ (ГОЖ) фольк., ПРИГО́ЖИЙ фольк., ЛО́ВКИЙ розм., КРАСОВИ́ТИЙ розм., БЛАГОЛІ́ПНИЙ книжн. Словник синонімів української мови
  6. прехороший — Прехоро́ший, -ша, -ше Правописний словник Голоскевича (1929 р.)