прехороший

ПРЕХОРО́ШИЙ, а, е, також у сполуч. зі сл. хороший, розм.

1. Дуже хороший, красивий.

Вправоруч від могили вирізується на небосклоні Княжа гора, вкрита густим, прехорошим лісом (М. Коцюбинський);

В нашій українській землі Галичині стоять прехорошії гори Карпати (С. Васильченко);

Задивляється вона найбільше на прехороше вбрання хазяїнової дитини й думками своїми мимоволі лине до тітчиної хати, де в товстій сорочці, на драному ряденці лежить її Трохимець (Л. Яновська);

// З дуже привабливою, гарною зовнішністю.

Вона [княжна] була ще молодою; І прехорошая собою (Т. Шевченко);

Свіжий вітрець швидко обсушив сльози молодої, а ясні зорі розвеселили її очі, звернуті на прехороше лице молодого (І. Нечуй-Левицький);

Ось нащо вже Килина Скибівна – стоїть скраю чорнява, хороша-прехороша, вогонь-дівка, а й та зараз тиха стоїть, задумана (А. Головко);

// у знач. ім. прехоро́ший, шого, ч.; прехоро́ша, шої, ж. Людина з дуже привабливою зовнішністю.

Прийди, милий, прехороший, Скинь чоботи, прийди босий, Щоб собаки не гарчали, А щоб вороги мовчали (з народної пісні).

2. Який має найкращі якості, властивості; який відповідає найвищим вимогам.

У серці моїм, як і в морі, Є бурі й прибої страшні, Але й прехорошії перли В йому спочивають на дні (Леся Українка);

// Надзвичайно вдалий.

Яке то прехороше і широко задумане Ваше оповідання “Для загального добра” (Панас Мирний);

І море, і скелі, і місяць над морем – усе здавалось прехорошою величною декорацією сцени, де співала артистка про кохання (І. Нечуй-Левицький);

Горпинка була задоволена неділею: такий прехороший день удався, так багато новин (Г. Косинка);

// Надзвичайно ясний, теплий, сонячний (про погоду, день, пору року і т. ін.).

Ранком погода була прехороша (І. Франко).

3. З найкращими моральними якостями (про людину).

То дід – голова! Прехороший, прерозумний, про старовину вам розкаже, говіркий який! (Ганна Барвінок).