1. Словник української мови у 20 томах

прецедент

ПРЕЦЕДЕ́НТ, у, ч.

1. Вчинок, випадок, що стався в минулому і є прикладом або виправданням для наступних подібних вчинків, випадків.

Про гонорар докторові Дерижанову я надумалася так: його питай не питай, він нічого виразно не скаже, я се знаю з деяких прецедентів (Леся Українка);

[5-й чиновник:] У вас нема посилань на авторитети. Це не має прецедентів у науці. [Мічурін:] То й добре... Тепер наука їх матиме (О. Довженко);

Саме Гетьманщина явила для політичних діячів України початку XX ст. прецедент українського самоврядування (з наук. літ.).

2. У праві – рішення суду щодо певної справи, яке в подальшому є взірцем для судів при розв'язанні аналогічних справ.

Мені не слід було забувати, що по судах цієї, як і всіх англо-американських країн, вирішальну роль грають не закони, лише прецеденти (І. Кулик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прецедент — прецеде́нт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. прецедент — Подібний випадок <�вчинок, подія> в минулому. Словник синонімів Караванського
  3. прецедент — -у, ч. 1》 Вчинок, випадок, що стався в минулому і є прикладом або виправданням для наступних подібних вчинків, випадків. 2》 У праві – рішення суду щодо певної справи, яке в подальшому є взірцем для судів при розв'язанні аналогічних справ. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. прецедент — Приклад, випадок (зразковий) Словник чужослів Павло Штепа
  5. прецедент — прецеде́нт [від лат. praecedens (praecedentis) – той, що передує] 1. Випадок, що стався в минулому і є прикладом або виправданням для наступних подібних випадків. 2. П. судовий – у буржуазному праві деяких країн (напр. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. прецедент — Рішення, яке використовують або зобов'язані використати при вирішенні аналогічних справ. Універсальний словник-енциклопедія
  7. прецедент — Прецеде́нт, -ту; -де́нти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. прецедент — ПРЕЦЕДЕ́НТ, у, ч. 1. Вчинок, випадок, що стався в минулому і є прикладом або виправданням для наступних подібних вчинків, випадків. Словник української мови в 11 томах