прецедент

Значення в інших словниках

1. прецедент — прецеде́нт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. прецедент — -у, ч. 1》 Вчинок, випадок, що стався в минулому і є прикладом або виправданням для наступних подібних вчинків, випадків. 2》 У праві – рішення суду щодо певної справи, яке в подальшому є взірцем для судів при розв'язанні аналогічних справ. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прецедент — Приклад, випадок (зразковий) Словник чужослів Павло Штепа
4. прецедент — ПРЕЦЕДЕ́НТ, у, ч. 1. Вчинок, випадок, що стався в минулому і є прикладом або виправданням для наступних подібних вчинків, випадків. Словник української мови у 20 томах
5. прецедент — прецеде́нт [від лат. praecedens (praecedentis) – той, що передує] 1. Випадок, що стався в минулому і є прикладом або виправданням для наступних подібних випадків. 2. П. судовий – у буржуазному праві деяких країн (напр. Словник іншомовних слів Мельничука
6. прецедент — Рішення, яке використовують або зобов'язані використати при вирішенні аналогічних справ. Універсальний словник-енциклопедія
7. прецедент — Прецеде́нт, -ту; -де́нти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. прецедент — ПРЕЦЕДЕ́НТ, у, ч. 1. Вчинок, випадок, що стався в минулому і є прикладом або виправданням для наступних подібних вчинків, випадків. Словник української мови в 11 томах