приварювати
ПРИВА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИВАРИ́ТИ, варю́, ва́риш, док.
1. перех. Прикріплювати до чого-небудь зварюванням.
З листової сталі роблять диск, приварюють його до маточини (Рад. Укр., 9.VI 1961, 3);
Щоб не розсипався дефіцитний магнезит, він придумав такий щит приварити і за піччю, як за дитиною, доглядав (Донч., VI, 1957, 461);
// розм. Прикріплювати сургучем, воском і т. ін., натискаючи зверху.
На свічці той цупкий віск, що його ми звемо сургучем, розтопивши, приварив [Мамай] до столу великою печаттю Війська Запорозького обидва Однокрилові вуса (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 83).
2. перев. док., перех. і неперех., перен., розм. Завдати удару, побити.
[Стась:] Сьогодні вже не витримав — звелів приварить двадцять п’ять гарячих, все одно нічого не помогло (Вас., III, 1960, 394);
Таки добре приварив йому Богдан. Вухо як вареник, ще й чорна сукровиця позакипала по краях (Мушк., Чорний хліб, 1960, 80).
Значення в інших словниках
- приварювати — прива́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- приварювати — -юю, -юєш, недок., приварити, -варю, -вариш, док. 1》 перех. Прикріплювати до чого-небудь зварюванням. || розм. Прикріплювати сургучем, воском і т. ін., натискаючи зверху. 2》 перев. док., перех. і неперех., перен., розм. Завдати удару, побити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- приварювати — ПРИВА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИВАРИ́ТИ, варю́, ва́риш, док. 1. що. Прикріплювати до чого-небудь зварюванням. З листової сталі роблять диск, приварюють його до маточини (з газ. Словник української мови у 20 томах
- приварювати — Приварювати, -рюю, -єш сов. в. привари́ти, -рю́, -риш, гл. 1) Доваривать, доварить. Треба приварити каші, бо мало. 2) О желѣзѣ: наваривать, наварить, приварить. Словник української мови Грінченка