приватний
ПРИВА́ТНИЙ, а, о.
1. Який належить окремій особі (особам); недержавний, не суспільний.
Оселився у Горького, який нізащо не хотів мене пускати до готелю або в приватне мешкання (Коцюб., III, 1956, 406);
З півдня до смерку мчали вулицями візники та приватні сани з чиновниками і офіцерами в парадних мундирах (Тулуб, В степу.., 1964, 465);
// Який утримується на кошти однієї особи або кількох осіб.
Сестру батько віддав до приватної сільської школи (Минуле укр. театру, 1953, 14);
Павло швидко піднімався на другий поверх сірого будинку, що колись звався приватною гімназією Машкевича (Кир., Вибр., 1960, 82);
// Пов’язаний з індивідуальним господарюванням.
Поряд з соціалістичною системою господарства, яка є пануючою формою господарства в СРСР, допускається законом дрібне приватне господарство одноосібних селян і кустарів (Конст. СРСР, 1963, 4);
Селяни на практиці переконувались у тому, що велике громадське виробництво для них вигідніше, ніж приватні дрібні господарства (Ком. Укр., 2, 1969, 24);
// Який займається індивідуальним господарюванням, володіє чим-небудь індивідуально.
Капела.. перебуває просто-таки в рабстві в приватного підприємця (Еллан, II, 1958, 165);
— Тримати таку геніальну річ [скульптуру] у приватного власника — злочин (Донч., VI, 1957, 527).
◊ Прива́тна вла́сність — форма привласнення, за якої засоби виробництва й продукти праці належать окремим особам.
Коли є приватна власність на засоби виробництва, то вона включає приватну власність на акції і на фінансові операції (Ленін, 31, 1973, 373);
Прива́тний капіталі́зм — капіталізм не державно-монополістичний.
При приватному капіталізмі підприємства кооперативні відрізняються від підприємств капіталістичних, як підприємства колективні від підприємств приватних (Ленін, 45, 1974, 356).
2. Який стосується окремої особи (осіб); особистий.
Я завжди вміла відрізняти публіцистику від приватних справ (Л. Укр., V, 1956, 210);
Урядових вказівок ще немає, а в моїх руках тільки твоя приватна телеграма й мої відпускні документи (Ле, Міжгір’я, 1953, 11);
// перев. у сполуч. із сл. життя. Не пов’язаний з службовою або суспільною діяльністю.
Оповідали [гуцули] досить нескромні деталі приватного життя свого духовного наставника (Хотк., II, 1966, 9);
— Знайомтесь, панове, і не в службовому, а в приватному порядку, — пробасив він (Тулуб, В степу.., 1964, 137);
// Який не має офіційного значення; не діловий (про розмову, лист і т. ін.).
— Не знаю, чому ви мені не вірите: адже ж, самі ви сказали, розмова наша — приватна, і я не маю причини підманювати вас (Крим., Вибр., 1965, 319);
[Берд:] Цікаво, про що вони [Мічурін з дружиною] говорять, Майер. Що вони говорять? [Перекладач:] Вони говорять… [Мічурін:] Слухайте, не перекладайте цього. Це дуже приватна розмова (Довж., І, 1958, 403);
— Давай от що зробимо: зіб’ємо їхнього мотоцикліста.. Не возить же він під Севастополь приватних листів… Я думаю, ми дещо знайдемо в його торбі (Кучер, Чорноморці, 1956, 307);
// Який обслуговує окрему особу (осіб) або виконується поза державною службою.
Протягом усього часу свого шкільного життя брати заробляли багато приватними лекціями (Фр., VI, 1951, 203);
У нього [хірурга] досить велика приватна практика (Рибак, Час.., 1960, 257);
Я малював дома і брав приватні уроки малювання, мріючи коли-небудь потрапити в Академію художеств хоч вільним слухачем (Довж., І, 1958, 14);
// заст. Який не перебуває на державній службі (про лікаря, вчителя).
До приватного вчителя Тура часто зверталися бідні люди по добре слово або з проханням написати скаргу (Чорн., Визвол. земля, 1959, 21).
Прива́тна осо́ба — людина як неофіційна особа.
Хоч на фабрику приватним особам закон забороняє ходити, а проте чиновник акцизний дозволив мені обдивитися (Коцюб., III, 1956, 185);
Видав [полковник] розпорядження провести даму до № 7. На здивований погляд виконавця — бо ж ніколи, як тюрма тюрмою, не воджено приватних осіб до камер — відповів повторним приказом (Хотк., І, 1966, 174);
Прива́тним спо́собом:
а) неофіційно;
б) для окремої особи або поза державною службою.
∆ Прива́тне обвинува́чення — особлива форма кримінального переслідування, що порушується не судовими органами, а за скаргою потерпілого.
Значення в інших словниках
- приватний — прива́тний прикметник Орфографічний словник української мови
- приватний — Не державний, не суспільний; (- справи) особистий, с. інтимний; (- життя) не службовий, неофіційний, родинний; (одяг) зст. партикулярний. Словник синонімів Караванського
- приватний — [приеватнией] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
- приватний — -а, -е. 1》 Який належить окремій особі (особам); не державний, не суспільний. || Який утримується коштом однієї або кількох осіб. || Пов'язаний з індивідуальним господарюванням. Великий тлумачний словник сучасної мови
- приватний — Особистий, особовий, особний, неофіційний Словник чужослів Павло Штепа
- приватний — ПРИВА́ТНИЙ, а, о. 1. Який належить окремій особі (особам); недержавний, не суспільний. Оселився у Горького, який нізащо не хотів мене пускати до готелю або в приватне мешкання (М. Словник української мови у 20 томах
- приватний — прива́тний: ◊ прива́тна лєкту́ра → лектура Лексикон львівський: поважно і на жарт
- приватний — прива́тний (лат. privatus) особистий, неофіційний, домашній, нeсуспільний; ¤ п-а власність – форма привласнення, за якої засоби виробництва й продукти праці належать окремим особам. Словник іншомовних слів Мельничука
- приватний — ВЛА́СНИЙ (належний за правом власності; безпосередньо стосовний окремої особи), ОСОБИ́СТИЙ, СВІЙ, ОСІ́БНИЙ рідко; ПРИВА́ТНИЙ (не державний, не суспільний). Просто не знає Гена свого щастя. Словник синонімів української мови
- приватний — Прива́тний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- приватний — Приватний, -а, -е Частный. Заприсягну не втручатись у жадні козацькі справи і стану жити... приватною особою. Кост. Ч. 101. Словник української мови Грінченка