приватний

Значення в інших словниках

1. приватний — прива́тний прикметник Орфографічний словник української мови
2. приватний — Не державний, не суспільний; (- справи) особистий, с. інтимний; (- життя) не службовий, неофіційний, родинний; (одяг) зст. партикулярний. Словник синонімів Караванського
3. приватний — [приеватнией] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
4. приватний — -а, -е. 1》 Який належить окремій особі (особам); не державний, не суспільний. || Який утримується коштом однієї або кількох осіб. || Пов'язаний з індивідуальним господарюванням. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. приватний — Особистий, особовий, особний, неофіційний Словник чужослів Павло Штепа
6. приватний — ПРИВА́ТНИЙ, а, о. 1. Який належить окремій особі (особам); недержавний, не суспільний. Оселився у Горького, який нізащо не хотів мене пускати до готелю або в приватне мешкання (М. Словник української мови у 20 томах
7. приватний — прива́тний: ◊ прива́тна лєкту́ра → лектура Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. приватний — прива́тний (лат. privatus) особистий, неофіційний, домашній, нeсуспільний; ¤ п-а власність – форма привласнення, за якої засоби виробництва й продукти праці належать окремим особам. Словник іншомовних слів Мельничука
9. приватний — ВЛА́СНИЙ (належний за правом власності; безпосередньо стосовний окремої особи), ОСОБИ́СТИЙ, СВІЙ, ОСІ́БНИЙ рідко; ПРИВА́ТНИЙ (не державний, не суспільний). Просто не знає Гена свого щастя. Словник синонімів української мови
10. приватний — Прива́тний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. приватний — ПРИВА́ТНИЙ, а, о. 1. Який належить окремій особі (особам); недержавний, не суспільний. Оселився у Горького, який нізащо не хотів мене пускати до готелю або в приватне мешкання (Коцюб. Словник української мови в 11 томах