пригвинчувати
ПРИГВИ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИГВИНТИ́ТИ, нчу́, нти́ш, док., перех. Прикріплювати або доводити що-небудь до потрібного положення, обертаючи за гвинтовою нарізкою.
Кріпили деталь за деталлю, нарізали болти, міцно пригвинчували гайки, гнули залізо для рам (Трубл., І, 1955, 136);
І дивиться пильно гвардієць вперед, Пригвинчуючи на рушницю багнет (Бажан, І, 1946, 139);
// Прикріплювати що-небудь до чогось гвинтом (гвинтами), гайкою (гайками).
Опівдні, коли звели ще один стовп біля школи, Іван.. поліз пригвинчувати плафони (Зар., Світло, 1961, 4);
Черниш уже був з ніг до голови в новому, вирядився, як до параду. Пригвинтив орден, затяг ременя (Гончар, І, 1954, 301);
На вишці пригвинтили Годинник до стіни (Мур., Наша вулиця, 1949, 6).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пригвинчувати — пригви́нчувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- пригвинчувати — -ую, -уєш, недок., пригвинтити, -нчу, -нтиш, док., перех. Прикріплювати або доводити що-небудь до потрібного положення, обертаючи за гвинтовою нарізкою. || Прикріплювати що-небудь до чогось гвинтом (гвинтами), гайкою (гайками). Великий тлумачний словник сучасної мови
- пригвинчувати — див. нагвинчувати Словник чужослів Павло Штепа
- пригвинчувати — ПРИГВИ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИГВИНТИ́ТИ, нчу́, нти́ш, док., що. Прикріплювати або доводити що-небудь до потрібного положення, обертаючи за гвинтовою нарізкою. Словник української мови у 20 томах
- пригвинчувати — ПРИКРУЧУВАТИ (прикріплювати до чогось гвинтами, обертаючи за гвинтовою нарізкою), ПРИГВИ́НЧУВАТИ, ПРИВІ́РЧУВАТИ рідше. — Док.: прикрути́ти, пригвинти́ти, приверті́ти. Дозволив (німець) Грицеві обдивитися машину. Словник синонімів української мови