1. Словник української мови в 11 томах

пригноблений

ПРИГНО́БЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до пригноби́ти.

Станеш, пригноблений безконечною величчю краси, притулившися спиною до скелі, й так замреш (Хотк., II, 1966, 302).

2. у знач. прикм. Якого пригноблюють (у 1 знач.).

Всі дотеперішні суспільства грунтувались, як ми бачили, на антагонізмі між класами гноблячими і пригнобленими (Комун. маніф., 1963, 41);

Дякуючи Великій Жовтневій соціалістичній революції, заговорили раптом пригноблені народи, на всіх язиках заспівали (Тич., III, 1957, 56);

// у знач. ім. пригно́блені, них, мн. Люди, яких пригноблюють (у 1 знач.).

Хитаються бетони ворожих веж у відблиску заграв, і помсти крик летить по всій планеті: «За Лібкнехта, за Сакко, за Ванцетті! За всіх пригноблених!» (Сос., II, 1958, 331);

Принцип мирного співіснування не може бути застосований у відносинах між гнобителями і пригнобленими, між колонізаторами і жертвами колоніального гніту (Резол. XXIII з.., 1966, 9).

3. у знач. прикм. Похилений, згорблений.

І очі ті, і постаті ті, — тільки, очі журніші та постаті пригнобленіші… (Вишня, І, 1956, 298);

// Який не розвивається; кволий.

Серед листу жовтого воскрес Буянням трав пригноблений барвінок (Еллан, І, 1958, 64).

4. у знач. прикм., перен. Охоплений важкими, болісними почуттями.

Вона лежала так тихо, пригноблена, розтоптана, і розуміла лиш одно, що вона одинока (Коцюб., І, 1955, 330);

Іцко смутно всміхнувся, схилив голову вниз та й зажурився. Він увесь був якийсь пригноблений (Крим., Вибр., 1965, 388);

// Важкий, гнітючий (про настрій, почуття).

Настрій на дарабі стає пригноблений. Оба керманичі похмурі, і ми, пасажири, вже боїмося їх зачіпати (Хотк., II, 1966, 393).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пригноблений — (який сповнений гнітючих почуттів) приголомшений, пригнічений, прибитий, (позбавлений свободи) гноблений, безправний. Словник синонімів Полюги
  2. пригноблений — пригно́блений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  3. пригноблений — Пригнічений; (- постать) похилений, згорблений; (цвіт) прибитий; (настрій) важкий, гнітючий. Словник синонімів Караванського
  4. пригноблений — див. сумний Словник синонімів Вусика
  5. пригноблений — [приегноблеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  6. пригноблений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до пригнобити. 2》 у знач. прикм.Якого пригноблюють (у 1 знач.). || у знач. ім. пригноблені, -них, мн. Люди, яких пригноблюють (у 1 знач.). 3》 у знач. прикм. Похилений, згорблений. || Який не розвивається; кволий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. пригноблений — ПРИГНО́БЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до пригноби́ти. Станеш, пригноблений безконечною величчю краси, притулившися спиною до скелі, й так замреш (Г. Хоткевич); Соломон замовк і посірів. Він довго мовчав, пригноблений, дивлячись на гранату (І. Багряний). Словник української мови у 20 томах
  8. пригноблений — ГНІТЮ́ЧИЙ (про настрій, відчуття і т. ін. — сповнений важкого переживання), ПРИГНІ́ЧЕНИЙ, ПРИГНО́БЛЕНИЙ, ПРИГОЛО́МШЛИВИЙ, ГНІТЛИ́ВИЙ рідше, ПРИГНІ́ТЛИВИЙ рідше. Сидів (Саїд) скраю, біля трибуни, і не міг звільнитися від цього гнітючого почуття (І. Словник синонімів української мови
  9. пригноблений — Пригно́блений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)