пригноблений

пригно́блений

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до пригнобити.

2》 у знач. прикм.Якого пригноблюють (у 1 знач.).

|| у знач. ім. пригноблені, -них, мн. Люди, яких пригноблюють (у 1 знач.).

3》 у знач. прикм. Похилений, згорблений.

|| Який не розвивається; кволий.

4》 у знач. прикм., перен. Охоплений тяжкими, болісними почуттями.

|| Тяжкий, гнітючий (про настрій, почуття).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

пригноблений — (який сповнений гнітючих почуттів) приголомшений, пригнічений, прибитий, (позбавлений свободи) гноблений, безправний. Словник синонімів Полюги
пригноблений — пригно́блений дієприкметник Орфографічний словник української мови
пригноблений — Пригнічений; (- постать) похилений, згорблений; (цвіт) прибитий; (настрій) важкий, гнітючий. Словник синонімів Караванського
пригноблений — див. сумний Словник синонімів Вусика
пригноблений — [приегноблеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
пригноблений — ПРИГНО́БЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до пригноби́ти. Станеш, пригноблений безконечною величчю краси, притулившися спиною до скелі, й так замреш (Г. Хоткевич); Соломон замовк і посірів. Він довго мовчав, пригноблений, дивлячись на гранату (І. Багряний). Словник української мови у 20 томах
пригноблений — ГНІТЮ́ЧИЙ (про настрій, відчуття і т. ін. — сповнений важкого переживання), ПРИГНІ́ЧЕНИЙ, ПРИГНО́БЛЕНИЙ, ПРИГОЛО́МШЛИВИЙ, ГНІТЛИ́ВИЙ рідше, ПРИГНІ́ТЛИВИЙ рідше. Сидів (Саїд) скраю, біля трибуни, і не міг звільнитися від цього гнітючого почуття (І. Словник синонімів української мови
пригноблений — Пригно́блений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
пригноблений — ПРИГНО́БЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до пригноби́ти. Станеш, пригноблений безконечною величчю краси, притулившися спиною до скелі, й так замреш (Хотк., II, 1966, 302). 2. у знач. прикм. Якого пригноблюють (у 1 знач.). Словник української мови в 11 томах