пригноблений

Значення в інших словниках

1. пригноблений — пригно́блений дієприкметник Орфографічний словник української мови
2. пригноблений — Пригнічений; (- постать) похилений, згорблений; (цвіт) прибитий; (настрій) важкий, гнітючий. Словник синонімів Караванського
3. пригноблений — див. сумний Словник синонімів Вусика
4. пригноблений — [приегноблеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
5. пригноблений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до пригнобити. 2》 у знач. прикм.Якого пригноблюють (у 1 знач.). || у знач. ім. пригноблені, -них, мн. Люди, яких пригноблюють (у 1 знач.). 3》 у знач. прикм. Похилений, згорблений. || Який не розвивається; кволий. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. пригноблений — ПРИГНО́БЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до пригноби́ти. Станеш, пригноблений безконечною величчю краси, притулившися спиною до скелі, й так замреш (Г. Хоткевич); Соломон замовк і посірів. Він довго мовчав, пригноблений, дивлячись на гранату (І. Багряний). Словник української мови у 20 томах
7. пригноблений — ГНІТЮ́ЧИЙ (про настрій, відчуття і т. ін. — сповнений важкого переживання), ПРИГНІ́ЧЕНИЙ, ПРИГНО́БЛЕНИЙ, ПРИГОЛО́МШЛИВИЙ, ГНІТЛИ́ВИЙ рідше, ПРИГНІ́ТЛИВИЙ рідше. Сидів (Саїд) скраю, біля трибуни, і не міг звільнитися від цього гнітючого почуття (І. Словник синонімів української мови
8. пригноблений — Пригно́блений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. пригноблений — ПРИГНО́БЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до пригноби́ти. Станеш, пригноблений безконечною величчю краси, притулившися спиною до скелі, й так замреш (Хотк., II, 1966, 302). 2. у знач. прикм. Якого пригноблюють (у 1 знач.). Словник української мови в 11 томах