приголомшувати
ПРИГОЛО́МШУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИГОЛО́МШИТИ, шу, шиш, док., перех.
1. Сильним ударом (звичайно по голові) позбавляти свідомості.
Удар приголомшив Горпину (Тулуб, Людолови, І, 1957, 142);
Уночі ми величенькою каменюкою трохи приголомшили.. вартового (Мур., Бук. повість, 1959, 179);
// Приглушувати (звичайно рибу).
Часом на гачок ловилась якась велика рибина, і ченцеві тоді доводилося докладати чимало зусиль, щоб приголомшити свою жертву й витягти з води (Донч., II, 1956, 24);
// Оглушувати кого-небудь (про гул, шум і т. ін.).
Степан Васильович зіскакує з ліжка, його відразу сліпить сонце і приголомшує гуркіт знадвору (Стельмах, І, 1962, 591);
За поворотом штрека її майже приголомшив могутній гул підземного водопаду (Донч., Шахта.., 1949, 149);
// безос.
Так часто буває тихої передвечірньої пори, десь на широкому роздоллі, коли не повійне вітерцем, не обпече спекою, не приголомшить громовицею (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 52);
// рідко. Приглушувати якісь звуки, шуми.
Літній вечір спускався сивим соколом додолу, прохолоджував зрошених потом бадіків, приголомшував співи захриплих пастухів (Черемш., Тв., 1960, 66).
2. перен. Викликати паніку, замішання.
[Горлов:] Головне — натиск. Приголомшити і знищити [фашистів]. [Гайдар:] Приголомшувати ми можемо, не раз приголомшували, а от оточити і знищити… (Корн., II, 1955, 21);
Кількох гранат було б досить, щоб назавжди спинити її [танкетки] біг, але раптовість удару так приголомшила ворога, що колона змішалася (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 12);
// Справляти сильне враження, надзвичайно дивувати.
Все зводилось [у театрі Суходольського] насамперед до того, щоб безперестану і чим завгодно розважати, приголомшувати глядача (Минуле укр. театру, 1953, 82);
Людину, хоч трохи обізнану в мистецтві, князь приголомшував своїми судженнями (Полт., Повість.., 1960, 410);
Крик Тані приголомшив художника. Він стишився, позадкував до виходу (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 301);
// Несподіваними діями, словами і т. ін. ставити кого-небудь у скрутне становище.
Штельмахер глянув на Едіт і вирішив викласти на стіл свій найбільший козир, зразу приголомшити актрису, не давши їй навіть отямитися (Собко, Запорука.., 1957, 164);
Зухвалість відвідувача приголомшила начальника управління. Він аж здригнувся від цього оклику, повернув голову до Бачури та й закам’янів на мить (Чаб., Тече вода.., 1961, 35);
// Спричинятися до стану пригніченості, розгубленості.
Несподіване лихо приголомшило Гната (Коцюб., І, 1955, 24);
Світ рожевого цвіту і гарячого бджолиного дзвону з жахливою швидкістю замінила тяжка цілоденна товкотнеча людей, дзвін грошви, шелест розписок, зітхання боржників і гризота з людською бідністю. Це спочатку надовго приголомшило її (Стельмах, І, 1962, 321).
Значення в інших словниках
- приголомшувати — (доводити до стану непритомності) вражати, приглушувати, ошелешувати// бути не при собі. Словник синонімів Полюги
- приголомшувати — приголо́мшувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- приголомшувати — Забивати памороки, наморочити, вибивати пам'ять; (рибу) ПРИГЛУШУВАТИ; (ворога) П. викликати паніку у; (глядача) вражати, ШОКУВАТИ, ошелешувати, спантеличувати, збивати з пантелику; (лихом) прибивати; п-к -УЮЧИЙ, який шокує, здатний приголомшити... Словник синонімів Караванського
- приголомшувати — -ую, -уєш, недок., приголомшити, -шу, -шиш, док., перех. 1》 Сильним ударом (звичайно по голові) позбавляти свідомості. || Приглушувати (звичайно рибу). || Оглушувати кого-небудь (про гул, шум і т. ін.). || безос. || рідко. Приглушувати якісь звуки, шуми. Великий тлумачний словник сучасної мови
- приголомшувати — ПРИГОЛО́МШУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИГОЛО́МШИТИ, шу, шиш, док., кого, що. 1. Сильним ударом (звичайно по голові) позбавляти свідомості. Удар приголомшив Горпину (З. Тулуб); Уночі ми величенькою каменюкою трохи приголомшили .. вартового (І. Словник української мови у 20 томах
- приголомшувати — ВРАЖА́ТИ (УРАЖА́ТИ) (викликати якесь надзвичайно сильне почуття, враження), ПРИГОЛО́МШУВАТИ, ПОТРЯСА́ТИ, ОСЛІ́ПЛЮВАТИ, ОСЛІПЛЯ́ТИ, УДАРЯ́ТИ (ВДАРЯ́ТИ), ОШЕЛЕ́ШУВАТИ розм., РАЗИ́ТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови