приголублювати
ПРИГОЛУ́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИГОЛУ́БИТИ, блю, биш; мн. приголу́блять; док., перех. і без додатка. Проявляючи ніжність, ласку, пестити кого-небудь; голубити.
Тільки й знає [Левко], що приголублює свою Ївгу (Кв.-Осн., II, 1956, 295);
Іван радісно обнімає її [дочку], приголублює (Лев., Марія, 1953, 109);
[Наталка:] До кого я пригорнуся і хто приголубить? Коли тепер того нема, який мене любить (Котл., II, 1953, 5);
Отець превелебний.. не проминув нагоди приголубити вдовицю (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 31);
— Я хотів було приголубити хлопчика, але він рішуче відіпхнув мою руку. — Я не маленький (Збан., Любов, 1957, 36);
*Образно. Олена побачила на Севериновій кубанці дірочку, з якої визирала вата.. — Чи куля тебе приголубила, чи на сучок напоровся? — запитала насмішкувато (Тют., Вир, 1964, 540);
// чим. Пестити словом, поглядом і т. ін.
Він нас ніколи не жалував, сам п’є, гуляє, а нас і словом не приголубить (Барв., Опов.., 1902, 273);
Приголубила [Уляна Григорівна] синів, що сиділи навпроти неї, люблячим материнським поглядом (Добр., Очак. розмир, 1964, 32);
// у сполуч. із сл. до себе, до серця. Пригортати, притискувати до себе кого-, що-небудь.
— Лягай тепер спати, Сидорко, я тебе збуджу, .. — умовляла Одарка, приголублюючи до себе сонного брата (Л. Янов., І, 1959, 74);
[Елеазар:] Коли я під ногами знайду хоч листок, я до серця його приголублю (Л. Укр., II, 1951, 144);
// перен. Давати захист, притулок, виявляти увагу, піклування і т. ін.
— Я дуже боявся за вас, Гергардт, вони вас уже почали приголублювати. Я думав, ви теж продастеся за дрібниці, одержані з видавництва (Собко, Запорука.., 1952, 64);
Сестру Валентини Григорівни розстріляли фашисти, і вона зоставила по собі.. сироту Володю.. Володя виріс уже, став зразковим учнем, його пожаліли і приголубили радянські люди (Кучер, Дорога.., 1958, 25);
// перен. Доглядати кого-, що-небудь.
— Даруй же, боже, нам і нашим дітям вік довгий та щасливий, щоб ти, моя доню, ..приголубила мою старість (Н.-Лев., II, 1956, 280).
Значення в інших словниках
- приголублювати — приголу́блювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- приголублювати — див. пестити; пиячити; прихиляти Словник синонімів Вусика
- приголублювати — -юю, -юєш, недок., приголубити, -блю, -биш; мн. приголублять; док., перех. і без додатка. Проявляючи ніжність, ласку, пестити кого-небудь; голубити. || чим. Пестити словом, поглядом і т. ін. || у сполуч. зі сл. до себе, до серця. Великий тлумачний словник сучасної мови
- приголублювати — ПРИГОЛУ́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИГОЛУ́БИТИ, блю, биш; мн. приголу́блять; док., кого і без дод. Проявляючи ніжність, ласку, пестити кого-небудь; голубити. Тільки й знає [Левко], що приголублює свою Ївгу (Г. Словник української мови у 20 томах
- приголублювати — ПРИТИСКА́ТИ (ПРИТИ́СКУВАТИ) (із зусиллям, налягаючи, щільно прикладати кого-, що-небудь до когось, чогось), ПРИТУЛЯ́ТИ (ПРИТУ́ЛЮВАТИ рідко), ТУЛИ́ТИ, ПРИГОРТА́ТИ, ГОРНУ́ТИ, ПРИПИРА́ТИ, ПРИПИНА́ТИ, ПРИПЛЮ́ЩУВАТИ, ПРИЧА́ВЛЮВАТИ, ПРИЩУ́ЛЮВАТИ... Словник синонімів української мови
- приголублювати — Приголублювати, -люю, -єш сов. в. приголубити, -блю, -биш, гл. Ласкать, приласкать, приголубить. До кого я пригорнуся і хто приголубить, коли тепер нема того, який мене любить. Котл. Н. П. 340. А ще гірше, як хто кого любить. Любить, любить та й не приголубить. Чуб. V. 298. Словник української мови Грінченка