приголублювати

ПРИГОЛУ́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИГОЛУ́БИТИ, блю, биш; мн. приголу́блять; док., кого і без дод.

Проявляючи ніжність, ласку, пестити кого-небудь; голубити.

Тільки й знає [Левко], що приголублює свою Ївгу (Г. Квітка-Основ'яненко);

Іван радісно обнімає її [дочку], приголублює (О. Левада);

[Наталка:] До кого я пригорнуся і хто приголубить? Коли тепер того нема, який мене любить (І. Котляревський);

Отець превелебний .. не проминув нагоди приголубити вдовицю (М. Ю. Тарновський);

– Я хотів було приголубити хлопчика, але він рішуче відіпхнув мою руку. – Я не маленький (Ю. Збанацький);

* Образно. Олена побачила на Севериновій кубанці дірочку, з якої визирала вата .. – Чи куля тебе приголубила, чи на сучок напоровся? – запитала насмішкувато (Григорій Тютюнник);

// чим. Пестити словом, поглядом і т. ін.

Він нас ніколи не жалував, сам п'є, гуляє, а нас і словом не приголубить (Ганна Барвінок);

Приголубила [Уляна Григорівна] синів, що сиділи навпроти неї, люблячим материнським поглядом (С. Добровольський);

// у сполуч. зі сл. до себе, до серця. Пригортати, притискувати до себе кого-, що-небудь.

– Лягай тепер спати, Сидорко, я тебе збуджу, .. – умовляла Одарка, приголублюючи до себе сонного брата (Л. Яновська);

[Елеазар:] Коли я під ногами знайду хоч листок, я до серця його приголублю (Леся Українка);

// перен. Давати захист, притулок, виявляти увагу, піклування і т. ін.

– Я дуже боявся за вас, Гергардт, вони вас уже почали приголублювати. Я думав, ви теж продастеся за дрібниці, одержані з видавництва (В. Собко);

Сестру Валентини Григорівни розстріляли фашисти, і вона зоставила по собі .. сироту Володю .. Володя виріс уже, став зразковим учнем, його пожаліли і приголубили радянські люди (В. Кучер);

// перен. Доглядати кого-, що-небудь.

– Даруй же, Боже, нам і нашим дітям вік довгий та щасливий, щоб ти, моя доню, .. приголубила мою старість (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

приголублювати

Значення в інших словниках