1. Словник української мови в 11 томах

призивати

ПРИЗИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИЗВА́ТИ, зову́, зове́ш, док., перех.

1. Брати на військову службу.

Селяни зрозуміли, що чим більше білі захоплювали землю, то тим більше їх призивали в армію.. (Ленін, 42, 1974, 298);

Петро Тиша повернувся додому і застав повістку від воїнського начальника. Його призивали, як офіцера, до гетьманського війська (Панч, На калин. мості, 1965, 98);

Ще аж перед тією війною призвали мене у солдати, в кінний запас (Горд., Цвіти.., 1951, 9).

2. рідко. Те саме, що кли́кати.

Туман поле покриває, Мати сина призиває: «Вернись, синку, вернись, синку, Додомоньку — Змию тобі головоньку» (Укр.. лір. пісні, 1958, 460);

Марусяк свиснув, призиваючи Марусю свистом, як собаку (Хотк., II, 1966, 208).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. призивати — призива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. призивати — -аю, -аєш, недок., призвати, -зову, -зовеш, док., перех. 1》 Брати на військову службу. 2》 рідко. Те саме, що кликати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. призивати — див. звати, підзивати, підкликувати хохл. (прізивать) закликати, кликати Словник чужослів Павло Штепа
  4. призивати — ПРИЗИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИЗВА́ТИ, зову́, зове́ш, док., кого, що. 1. Брати на військову службу. Петро Тиша повернувся додому і застав повістку від воїнського начальника. Його призивали, як офіцера, до гетьманського війська (П. Словник української мови у 20 томах
  5. призивати — КЛИ́КАТИ (голосом, жестом просити наблизитися, обізватися, зайти тощо), ПОКЛИКА́ТИ розм., ЗВА́ТИ розм.; ГУКА́ТИ, НАГУ́КУВАТИ (голосно); ВОЛА́ТИ (голосно, просячи допомоги); МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ (просити підійти, роблячи певні знаки рукою... Словник синонімів української мови