призначати

ПРИЗНАЧА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ПРИЗНА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИЗНА́ЧИ́ТИ, а́чу́, а́чи́ш, док., перех.

1. Намічати віддати кому-небудь щось.

Параска, зоставшись сама, зажила по-своєму. П’ятдесят рублів зоставив Йосип, з тих, що брат дав, сотню узяла вона від Якова, що батько призначив (Мирний, IV, 1955, 55);

Мудрий рибалка призначив диковину ту [камбалу] в подарунок Первосвященику (Зеров, Вибр., 1966, 356);

— Про дубки правильно згадав [механік]… Бідноті призначали, а Шумейко все собі хапонув (Шиян, Баланда, 1957, 119);

// Визначати, встановлювати кому-небудь щось (зарплату, пенсію і т. ін.).

— Тоді він призначив мені плату по десять, а далі по п’ятнадцять карбованців на місяць (Н.-Лев., IV, 1956, 311);

В газеті «Вікна» в 1927 р. повідомлялося, що український радянський уряд призначив довічно Ользі Кобилянській пенсію в сумі 75 доларів щомісячно (Вітч., 12, 1965, 211);

// Приписувати кому-небудь щось (ліки, лікувальні процедури).

В разі необхідності лікар призначає також штучні препарати вітамінів, наприклад, аскорбінову кислоту, вітамін К та ін. (Хвор. дит. віку, 1955, 115);

Бачачи, що Орлюк вже помирає, що йому лишилось якихось кілька хвилин життя, відійшов [хірург] до другого пораненого, не призначивши йому навіть перев’язки (Довж., І, 1958, 319);

// Покладати обов’язок виконати що-небудь, присуджувати щось кому-небудь.

[Сильвстр:] Смирись, Микито! Скрізь ти кривди бачиш, Які судити ти ще молодий. За це тобі єпітим’ю призначу — Вночі поклонів сорок поклади (Коч., П’єси, 1951, 14);

— Якби вам особисто в руки Адольф Гітлер попався… Яку б ви йому кару призначили? (Гончар, III, 1959, 387);

// Присвячувати кому-небудь щось.

Коли розряд енергії шалений Ламає ядра атомів тверді, —.. свої труди учений На щастя людям признача тоді (Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 6);

// Намічати кому-небудь щось для тимчасового використання.

На віче призначили Грицеву стодолу та й зараз-таки збили там із дощок підвищення (Март., Тв., 1954, 182);

— Дехто став кричати і обурюватися, що коронний маршал призначив послам такі погані приміщення (Тулуб, Людолови, І, 1957, 13).

2. Визначати наперед що-небудь.

[Поет:] Не химеруй, кохана, бо мусимо до рана списати цей папір. [Муза:] Ти, наче землемір, призначуєш границі для «музи-чарівниці»… (Л. Укр., І, 1951, 299);

На світанку комбат Чумаченко уже був призначив свій наступний КП біля станційної водокачки, ..хоча до водокачки лежали ще довгі неперейдені кілометри, а на самій станції ще гукали німецькі поїзди (Гончар, III, 1959, 362);

// Намічати наперед кого-небудь для чогось.

[Один лицар:] Ми просимо, щоб ви сами сказали, Хто має вам служить в которім танці.. [Анна (до молодежі):] Що ж, станьте в ряд, я буду призначати (Л. Укр., III, 1952, 352);

Коли над ранок остаточно зважився [Аркадій] призначити кандидата у вішальники, то совість його до такої міри заспокоїлася, що Аркадія зламало на сон (Вільде, Сестри.., 1958, 20);

// за кого. Ладити кого-небудь комусь у подружжя.

— Малиманова за нього Настю призначає, от ми з Настею й говоримо про нього (Вовчок, Вибр., 1937, 95);

// Домовлятися про час, намічати час здійснення чого-небудь.

[Долон:] Ми призначили, щоб я вернувся, поки зійде місяць (Л. Укр., II, 1951, 271);

Завтра на дванадцяту годину призначили початок фізкультурного свята (Донч., VI, 1957, 77).

Признача́ти (призна́чи́ти) поба́чення — намічати час і місце для зустрічі.

Полк знявся з таборів, і тепер уже під самою казармою призначали бійці побачення своїм знайомим (Сміл., Зустрічі, 1936, 108).

3. Прирікати кому-, чому-небудь когось, щось.

— Якась сила призначила тебе для мене, а мене для тебе (Н.-Лев., IV, 1956, 22);

Підбурювані гетьманським командуванням і клинцівськими фабрикантами, німці все ж виступили проти Щорса, і тоді вночі богунці пустили під укіс чотири німецьких ешелони, і навіть дід Прокопенко зрозумів, що історія призначила йому високий сан гнівного судді (Довж., І, 1958, 150);

[Кассандра:] Не може рабиня долі, Артеміда тиха, ні на хвилину запалить раніше, ні погасити місяця на небі проти того, як доля призначила ще споконвіку (Л. Укр., II, 1951, 275).

4. Надавати кому-небудь офіційне право займати якусь посаду, виконувати якісь обов’язки.

Парламент зажадав собі права призначати міністрів (Нова іст., 1956, 10);

Мене призначили завідувати Житомирською партійною школою (Довж., І, 1958, 17);

На сьомому році Люба залишилась сиротою. Громада призначила й громадських опікунів, а землю й хату віддала рідному дядьку Гордію Шолом’яку (Стельмах, І, 1962, 343);

// Давати розпорядження кому-небудь виконувати щось.

Вилітаючи, він часто призначає командиром досвідченого льотчика, а сам тільки стежить (Трип., Дорога.., 1944, 9);

[Гелен:] Ми храм новий збудуємо для нього, «храм згоди» буде зватись. Поки що стоятиме в царськім дворі дарунок [дерев’яний кінь]. (До Деїфоба) Ти призначи сторожу для пошани (Л. Укр., II, 1951, 303);

// Посилати кого-небудь за наказом кудись.

А звідти вже — куди кого призначать: ..за Іркутськ, в Олександрівський каторжний централ (Донч., III, 1956, 41);

— Ну, що? — спитав Федір Іванович, звернувшись до солдата. — В саперний батальйон призначили (Головко, II, 1957, 582).