призначати

Значення в інших словниках

1. призначати — признача́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. призначати — (кому) приділяти; (платню) визначати, встановлювати; (ліки) приписувати; (кару) присуджувати; (наперед) покладати; (зустріч) домовлятися про; (долею) прирікати; (на пост) ставити, наставляти, кн. номінувати. Словник синонімів Караванського
3. призначати — -аєш і рідко призначувати, -ую, -уєш, недок., призначити, -ачу, -ачиш, док., перех. 1》 Намічати віддати кому-небудь щось. || Визначати, встановлювати кому-небудь щось (зарплату, пенсію і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
4. призначати — ПРИЗНАЧА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ПРИЗНА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИЗНА́ЧИ́ТИ, а́чу́, а́чиш, док., кого, що. 1. Намічати віддати кому-небудь щось. Параска, зоставшись сама, зажила по-своєму. Словник української мови у 20 томах
5. призначати — ВИЗНАЧА́ТИ (наперед установлювати що-небудь для виконання), ОКРЕ́СЛЮВАТИ, ПЕРЕДБАЧА́ТИ, ПРИЗНАЧА́ТИ, ВИРОБЛЯ́ТИ, ВИЗНА́ЧУВАТИ рідше, ПРИЗНА́ЧУВАТИ рідше. — Док.: ви́значити, окре́слити, передба́чити, призна́чити, ви́робити. Словник синонімів української мови
6. призначати — ПРИЗНАЧА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ПРИЗНА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИЗНА́ЧИ́ТИ, а́чу́, а́чи́ш, док., перех. 1. Намічати віддати кому-небудь щось. Параска, зоставшись сама, зажила по-своєму. Словник української мови в 11 томах