прикордонний

ПРИКОРДО́ННИЙ, а, е.

1. Розташований біля кордону, вздовж кордону.

Вона лежала, в прикордонній світлій лікарні (Ле, Опов. та нариси, 1950, 110);

Згадала [Марія] дочку.. А що коли Ніночка заблукала десь у прикордонних лісах, збилася з дороги (Ле, Клен. лист, 1960, 104);

// Який міститься на кордоні, позначає місце кордону.

Мов із землі виріс новий прикордонний стовп і ряба, смугаста будка поста (Гончар, III, 1959, 7);

Потяг спинився біля вартової будки із прикордонним знаком (Досв., Вибр., 1959, 180);

// Який відбувається або здійснюється біля кордону.

Прикордонне життя, повне бойових пригод і несподіванок, виховало в ньому певність у своїй силі (Кач., Вибр., 1953, 176);

Ми знімали картину, в якій було кілька прикордонних епізодів (Сміл., Сашко, 1957, 69).

Прикордо́нна сму́га див. сму́га.

2. Признач. для охорони кордону.

Олесь, попрацювавши деякий час у «Червоній Лубенщині», став кіннотником прикордонної частини Червоної Армії (Донч., VI, 1957, 611);

Прикордонна застава, якою командував капітан Аркадій Лукич Косачов, була розташована на пагорку, що височів над болотистою річечкою (Збан., Між.. людьми, 1955, 10).