приливати
ПРИЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИЛИ́ТИ, ллю́, ллє́ш, док.
1. неперех. Підступати потоком (про щось рідке).
Очі стулялися. І вже почало снить і марить [снитися й маритися], що бистра річка.. в очі лиснула, приливає усе ближче та ближче (Вовчок, І, 1955, 345);
// Прибувати відчутно у якусь частину тіла (про кров).
Від.. сорому кров приливала [Катерині] в обличчя (Чорн., Визвол. земля, 1959, 198);
Матрос поклав кілька сухих полін і став роздмухувати вогонь. Від натуги кров прилила до голови, ..все кругом закрутилося (Трубл., І, 1955, 163);
// безос.
Прилило мені до лиця, думала — згорю (Барв., Опов.., 1902, 255);
// перен. Виявлятися з більшою силою (про енергію, світло).
Світ усе більше приливає (Мирний, І, 1954, 311);
// у сполуч. із сл. в голову, до серця, перен. З’являтися (про почуття).
Сором, досада, злість — усе разом прилило в його голову, мутило його кров, гамселило в висках (Мирний, II, 1954, 274).
2. перех. Поливати що-небудь чимсь.
Він мерщій наклав собі повну тарілку вареників, прилив зверху маслом (Мирний, IV, 1955, 365);
*Образно. Стара мати говорить, слізьми слова свої приливаючи, до невістки: — От люди лихі! От недобрі, Марусечко! (Вовчок, І, 1955, 360);
// у сполуч. із сл. вогонь. Заливаючи, гасити.
От він візьме та й приллє водою огонь (Сл. Гр.).
◊ Прилива́ти (прили́ти) доро́гу (дорі́женьку і т. ін.) — випивати, проводжаючи кого-небудь у дорогу.
— Приливайте доріженьку, Щоб не курилася; Розважайте рідну неньку, Щоб не журилася! (Укр.. лір. пісні, 1958, 273);
Коли гості сідали до машин, всі обступили їх із чарками, щоб дорогу прилити, хай не курить (Ю. Янов., Мир, 1956, 58).
3. перех., рідко. Доливати що-небудь до чогось.
*Образно. Він слухає [розмову на ярмарку]… До свого горя приливає ще людське; троюдить своє гаряче серце (Мирний, І, 1949, 394).
4. перех, , спец. Приєднувати метал до металу литтям.
ПРИЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.
1. перех. Пити що-небудь час від часу.
Один був порок за панотцем, — як казав часом і батько, — горілочку любив.. Розказує та все припиває чарочкою (Мирний, І, 1954, 215);
Шумейко, міцний дід років 60-ти, майструє за столом модель парусного судна, припиваючи час від часу чорну каву (Коч., II, 1956, 537).
2. неперех., до кого. Пити за чиєсь здоров’я, звертатися з тостом до кого-небудь.
П’є Ангус зрушений за ним, В душі ласкавши мару; І все покрилось голосним: «3а тебе, наш Оскаре!».. — «Та що ж Аллан з другими враз Не припива до мене» (Граб., I, 1959, 419).
Значення в інших словниках
- приливати — прилива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- приливати — -аю, -аєш, недок., прилити, -ллю, -ллєш, док. 1》 неперех.Підступати потоком (про щось рідке). || Прибувати відчутно у якусь частину тіла (про кров). || безос. || перен. Виявлятися з більшою силою (про енергію, світло). || у сполуч. зі сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- приливати — ПРИЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИЛИ́ТИ, ллю́, ллє́ш, док. 1. Підступати потоком (про щось рідке). Очі стулялися. І вже почало снить і марить [снитися й маритися], що бистра річка .. Словник української мови у 20 томах
- приливати — ПОЛИВА́ТИ (ллючи воду або іншу рідину, робити мокрим, вологим когось, щось), ОБЛИВА́ТИ, ПРИЛИВА́ТИ, ПІДЛИВА́ТИ розм., ПОЛОСКА́ТИ розм., МИ́ТИ розм. — Док. Словник синонімів української мови
- приливати — Прилива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. прилити, -ллю, -ллєш, гл. 1) Поливать, полить. Мил. 197. Приливайте доріженьку, щоб пилом не пала. Мет. 22. Голосила, викрикуючи жалібні слова, приливаючи їх ще жалібнішими сльозами. Мир. Пов. II. 121. 2) Заливать, залить. Словник української мови Грінченка