1. Словник української мови в 11 томах

примиренець

ПРИМИРЕ́НЕЦЬ, нця, ч.

1. політ. Той, хто прагне примирити класові суперечності; прибічник примиренства.

2. розм. Той, хто примиряється з чим-небудь.

Іван Антонович [командир роти] іншим разом нізащо не поступився б своїм мінометником.. Проте на цей раз Іван Антонович посів позицію примиренця. — Якщо Ясногорська виявила в нього медичні здібності, то що ж вдієш… хай (Гончар, І, 1954, 194).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. примиренець — примире́нець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. примиренець — -нця, ч. 1》 політ. Той, хто прагне примирити суперечності; прибічник примиренства. 2》 розм. Той, хто примиряється з чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. примиренець — ПРИМИРЕ́НЕЦЬ, нця, ч. 1. іст. Той, хто схильний до компромісу, зокрема в питаннях ідеологічної, соціальної або класової боротьби; прибічник примиренства. 2. розм., заст. Той, хто примиряється з чим-небудь. Словник української мови у 20 томах
  4. примиренець — Примире́нець, -ре́нця; -ре́нці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)