примирений
ПРИМИ́РЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до примири́ти.
То тут, то там ворушилися поранені — росіяни й французи. Вони забували про ворожнечу, примирені однаковою долею (Кочура, Зол. грамота, 1960, 311).
2. у знач. прикм. Який примирився з ким-небудь.
— Ну що ж! Приходь, хоч на пелюшки дам.. — Не треба, матінко, в самої знайдуться. Так і розійшлися вони, незлостиві, але й не примирені (Тют., Вир, 1964, 510).
3. у знач. прикм. Який примирився, погодився з чим-небудь, усвідомив необхідність чогось; умиротворений, лагідний.
Антін нарешті під’їхав і вже мовби примирений, щирий (Гончар, II, 1959, 118).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- примирений — прими́рений дієприкметник помирений Орфографічний словник української мови
- примирений — ПРИМИРЕНИЙ – ПРИМИРЕННИЙ Примирений. Дієприкм. від примирити; у знач. прикм. – який примирився з кимсь, погодився з чимось. Так і розійшлися вони, незлостиві, але й не примирені (Григорій Тютюнник). Примиренний, прикм. Літературне слововживання
- примирений — [приемиреинией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і (помирений) Орфоепічний словник української мови
- примирений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до примирити. 2》 у знач. прикм. Який примирився з ким-небудь. 3》 у знач. прикм. Який примирився, погодився з чим-небудь, усвідомив необхідність чогось; умиротворений, лагідний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- примирений — ПРИМИ́РЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до примири́ти. То тут, то там ворушилися поранені – росіяни й французи. Вони забували про ворожнечу, примирені однаковою долею (П. Кочура). 2. у знач. прикм. Який примирився з ким-небудь. – Ну що ж!... Словник української мови у 20 томах