1. Словник української мови в 11 томах

примір

ПРИМІ́Р, у, ч., розм., заст. Те саме, що при́клад¹

Колгоспний двір усякому двору примір (Укр.. присл.., 1955, 356);

Заохотив мене до писательства також примір товариша Ісидора Пасічинського, котрий ще в нижчій гімназії почав друкувати свої вірші (Фр., І, 1955, 13);

Примір не довго б показати, — Та — цур йому. Нащо чіпать… (Гл., Вибр., 1951, 39).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. примір — примі́р іменник чоловічого роду примірювання рідко Орфографічний словник української мови
  2. примір — Примі́р. Приклад. Взаступстві голови повитав зібраних учеників пос[ол] Єр. Пігуляк теплою промовою, в котрій показав кількома ясними примірами, як далеко приводить праця (Б. Українська літературна мова на Буковині
  3. примір — -у, ч. 1》 розм., заст. Те саме, що приклад I. 2》 діал. Намір. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. примір — 1. приклад 2. це помір Словник чужослів Павло Штепа
  5. примір — ПРИМІ́Р, у, ч., заст. Те саме, що при́клад¹. Тебе покарано для приміру, щоб другі бачили кару і боялись! (І. Карпенко-Карий). Словник української мови у 20 томах
  6. примір — Примір, -ру м. 1) Намѣреніе. Я маю примір поїхати у ліс. Черк. у. 2) Примѣръ. О. 1861. V. 72. Словник української мови Грінченка