примітати
ПРИМІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИМЕСТИ́, ету́, ете́ш, док., перех.
1. Мести сміття до якого-небудь місця.
Примела сміття до порога та й покинула (Сл. Гр.).
2. Метучи прикидати, прикривати що-небудь.
Лежить порожняя Торбина, Неначе драная ряднина; її і в руки не беруть, А іноді і сміттям приметуть (Гл., Вибр., 1957, 85);
// безос.
Да й примітало сніжком білесеньким (Сл. Гр.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- примітати — приміта́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- примітати — -аю, -аєш, недок., примести, -ету, -етеш, док., перех. 1》 Мести сміття до якого-небудь місця. 2》 Метучи, прикидати, прикривати що-небудь. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
- примітати — ПРИМІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИМЕСТИ́, ету́, ете́ш, док., що. 1. Мести сміття до якого-небудь місця. Примела сміття до порога та й покинула (Сл. Б. Грінченка). 2. Метучи прикидати, прикривати що-небудь. Словник української мови у 20 томах
- примітати — Приміта́ти, -та́ю, -єш сов. в. примести, -мету, -те́ш, гл. 1) Приметать, примести, подмести (соръ) къ какому либо мѣсту. Примела сміття до порога та й покинула, а винести? Харьк. 2) Наметать, намести на что либо сверху. Словник української мови Грінченка