приповідка

ПРИПОВІ́ДКА, и, ж. Жартівливий вислів, перев. у віршованій формі.

Любив поет [Т. Шевченко] і такі жанри народної творчості, як анекдот, гумореска та різні веселі приповідки (Нар. тв. та етн., 2, 1961, 46);

У поезії «Лісничий» [І. Манжури] вдало використано чотирикратне повторення жартівливої приповідки, яка надає словам особливої значимості (Рад. літ-во, 7, 1965, 40);

Приповідка, наче блискавка, — така-бо вже коротка мить її світіння (Літ. Укр., 23.IX 1969, 2);

// Те саме, що при́казка.

«Панявся — продався» — каже приповідка (Фр., III, 1950, 126);

Як каже приповідка — в компанії і смерть не страшна (Ірчан, II, 1958, 161).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

приповідка — припові́дка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
приповідка — ПРИПОВІСТКА, (жартівлива) вислів, примовка, приказка, приповість. Словник синонімів Караванського
приповідка — див. приказка Словник синонімів Вусика
приповідка — [приепоув’ідка] -дкие, д. і м. -в'ідз'ц'і, р. мн. -док Орфоепічний словник української мови
приповідка — -и, ж. 1》 Жартівливий вислів, перев. у віршованій формі. || Те саме, що приказка. 2》 Назва народних прислів'їв, приказок, крилатих висловів у західних областях України. Великий тлумачний словник сучасної мови
приповідка — ПРИПОВІ́ДКА, и, ж. Жартівливий вислів, перев. у віршованій формі. Любив Т. Шевченко і такі жанри народної творчості, як анекдот, гумореска та різні веселі приповідки (з наук. літ.); У поезії І. Словник української мови у 20 томах
приповідка — ПРИМО́ВКА (жартівливий, перев. римований вислів, який вставляють у розмову, текст відповідно до ситуації), ПРИПОВІ́ДКА, ПРИМІ́ВКА діал., ПРИПОВІ́СТКА діал., ПРИ́ПОВІСТЬ діал., ПРИ́КЛАДКА діал.; ПРИГОВІ́Р розм., ПРИГОВІ́РКА (ПРИГОВО́РКА) розм. Словник синонімів української мови
приповідка — При́повідка, -дки, -дці; -відки, -відок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
приповідка — Приповідка, -ки ж. Пословица, поговорка. Словник української мови Грінченка