приспівати

ПРИСПІВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПРИСПІ́ТИ, і́ю, і́єш і рідко ПРИСПІ́НУТИ, ну, неш, док., розм.

1. Наставати, наступати (про час, якусь подію і т. ін.).

І літо минуло, і осінь приспіла І листям пожовклим всі стежки покрила (Гл., Вибр., 1951, 240);

Підросли діти, збулась сього клопоту, так друге лихо приспіло (Вовчок, І, 1955, 28);

Коли приспіла пора, мати із слізьми виряджала Оленку (Горд., Заробітчани, 1949, 31);

Приспіє час, він [Олекса] ще дужче окріпне, підійметься — і вже ніяким буревіям не схилити його (Мушк., Серце.., 1962, 189);

// Відбуватися, починатися в певний час, припадати на певний час.

Евакуація приспіла на ніч (Кач., II, 1958, 381).

◊ Приспі́в час на кого, кому, чий, евф. — настав час помирати.

Уже й на мене час приспів: Роздасться похоронний спів… Засиплють яму і кінець?.. Другий десь найдеться співець (Пісні та романси.., II, 1956, 152);

Він такечки гукнув до Ферідуна: — Не бий! бо не приспів йому ще час (Крим., Вибр., 1965, 186).

2. перев. док. Підійти, прибути кудись, з’явитися де-небудь (перев. своєчасно, в потрібний момент).

Татар приспіло небагато, але від того шарварку здавалося, що їх там незліченна сила… (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 384).

3. тільки док., у сполуч. із сл. охота, бажання. Дуже захотітися, закортіти.

Дідові не дуже хотілось балакать, а Панькові приспіла охота доконечне розпитать його (Н.-Лев., І, 1956, 54).

4. безос. Бути дуже потрібним, украй необхідним.

— Треба мені хапатись в редакцію, — сказав Селаброс.. — Прощавайте! — Чого це вам так приспіло? — спитала в його Саня (Н.-Лев., V, 1966, 180);

[Чоловік:] Брат багатий Не підпустить і до хати! Кум до кума, — інше діло! Йди хоч тричі, як приспіло (Олесь, Вибр., 1958, 435).

5. Те саме, що дозріва́ти¹ 1, 2.

Як же приспів [хліб], як кинулося усе, хто тільки здужа.. ; хто жне, хто перевесла крутить, хто зв’язує, а хто носить снопи (Кв.-Осн., II, 1956, 147);

— У нас в цьому році і хліб є, і сало, і молоко. Вишні он скоро приспіють (Тют., Вир, . 1964, 225);

[Кукса:] От старша дочка, Оришка, та вже й зовсім приспіла, до парубків аж горить… (Кроп., І, 1958, 176).

ПРИСПІВА́ТИ² див. приспі́вувати.