присуватися

ПРИСУВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і ПРИСО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРИСУ́НУТИСЯ, нуся, нешся, док.

1. Сунучись, наближатися до кого-, чого-небудь; підсуватися.

Мати присувалась з гребнем ближче до хлопця, повагом витягувала довгу нитку (Вас., І, 1959, 94);

Закусивши салом, присунулись гості до миски й почали носити страву з миски до рота (Коцюб., І, 1955, 44);

— Мамо! — Ганна звела очі. То був Івась. Він присунувся на колінках до самої печі і прихилився своїм лицем до її лиця (Л. Янов., І, 1959, 418);

// Сідати близько біля кого-, чого-небудь.

— Присовуйтесь ближче до нас, — сказала Марта Кирилівна і показала рукою на порожнє місце перед столом. Ломицький сів коло стола (Н.-Лев., VI, 1966, 30);

— Сідайте, прошу вас, сідайте. — Боженко люб’язно подав інспекторові стілець і, коли той сів, присунувсь до нього (Довж., І, 1958, 201);

*Образно. — Мені треба читати. Присунуся ближче до сонечка, хай і воно загляда в книжку, хай і воно читає… Ну, разом! (Коцюб., II, 1955, 20).

2. розм. Ідучи, їдучи і т. ін., наближатися до кого-, чого-небудь.

Чоловіки присувалися все ближче і ближче до хороводу (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 519);

До дівоцького гурту помалу, неначе й ненароком, присувався гурток сільських парубків (Смолич, Мир.., 1958, 177);

Звір стояв нерухомо, врешті переставив одну лапу, далі другу і трошки присунувсь до Остапа (Коцюб., І, 1955, 366);

// Наближаючись до кого-, чого-небудь, підступати впритул, обступати з усіх боків і т. ін.

— Що? — заревів Петру, присуваючись ближче до Іліє (Чаб., Балкан. весна, 1960, 444);

Щорс тихо увійшов до кімнати разом з Петром Чижем.. Присівши на шкільну лаву, він зразу ж опинився в центрі рідного кола. Всі, крім поранених, підвелись і присунулись до нього (Довж., 1, 1958, 186);

Шляхта присунулася ближче, гуртуючись біля кафедри (Тулуб, Людолови, І, 1957, 31).

3. Сідати або ставати біля кого-небудь, щільно притулившись.

Віталій Стратонович ступає крок наперед. Левко випростовується, до нього тісніше присовуються брати (Стельмах, І, 1962, 76);

Барвіночку зелененький, стелися низенько, А ти, милий чорнобривий, присунься близенько (Коломийки, 1969, 131);

Вже коли вони виїхали за село, а хмара куряви закутала віз від цікавого ока, Гашіца присунулась до Йона та торкнула його (Коцюб., І, 1955, 248);

Заграє [гуцул] собі в калинову сопілку., й до молодої Марічки присунеться плечиком (Козл., Щури.., 1956, 65);

*Образно. Діждала [хмара] нічки темної — І до гори зеленої Присунулась спочить (Гл., Вибр., 1951, 70).

4. перен., розм. Ставати ближчим до кого-, чого-небудь (про неживі предмети).

Чорний ліс ближче й ближче. Він присувається з кожним кроком, густий, нашорошений (Донч., VI, 1957, 22);

Фронт присунувся вже зовсім близько (Кач., II, 1958, 381);

// тільки док. Бути розташованим поблизу чогось.

Не був він [сусідній дім] захований від дороги в своїм саді, як наше мешкання, а навпаки — присунувся ближче до неї (Коб., III, 1956, 11);

Там, де Козача гора близько присунулась до ріки, берег був крутий і сповзав у воду, оголяючи вузлувате, покручене коріння старих лип (Донч., IV, 1957, 175).

5. тільки недок. Пас. до присува́ти, присо́вувати 1.