присувати

ПРИСУВА́ТИ, а́ю, а́єш і ПРИСО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИСУ́НУТИ, ну, неш, док.

1. перех. Сунучи, наближати що-небудь до когось, чогось; підсувати.

Не присувай соломи до вогню (Номис, 1864, № 5887);

Констанцій.. розкладає документи різні на столику, присуває до столика крісло (Л. Укр., III, 1952, 270);

Вчитель привітно стрічає отця Вікентія, присовує стілець, запрошує сісти (Стельмах, І, 1962, 275);

Ганна Петрівна присунула до дверей.. діжку з водою (Вишня, Весна.., 1949, 15);

Майя та Люся присунули до дивана ще кілька стільців, бо на дивані всі не вмістилися (Забіла, Катруся.., 1955, 19);

// також у сполуч. із сл. до себе, собі. Сунучи, наближати що-небудь до себе.

Він присував до себе ближче чадну лампу, закладав за вуха непокірні коси й обертався в деспота (Коцюб., І, 1955, 323);

— Розкажіть, як ви потрапили до нас? — присовує [воєнком] до себе невеличкий листок паперу і нахиляє над ним свій двокольоровий чуб (Стельмах, II, 1962, 158);

Він присунув собі крісло і сів біля столу поруч з Чаплею (Фр., VIII, 1952, 19);

Генерал сів за стіл, присунув карту і, нахмуривши сиві брови., почав щось ворожити своїм червоним олівцем (Рибак, Опов., 1949, 13);

// Частуючи когось, ставити ближче до нього їжу, питво.

За кілька хвилин самовар вже пихкав на столі, а мій хазяїн, запевняючи, що дуже радий нашій стрічі, присував мені склянку чаю (Коцюб., І, 1955, 255);

Несе [мати] в глиняній мисочці немудру вечерю, ставить на стіл, присуває дерев’яну сільничку, на якій лежить надірваний стручок перцю (Стельмах, І, 1962, 135);

Яким нічого не говорив, — їв мовчки, що йому мати присовувала (Н.-Лев., І, 1956, 190);

Він відкинувся на спинку крісла. Ольга Петрівна налила йому другу склянку, потім покраяла пиріг і присунула тарілку (Бойч., Молодість, 1949, 227);

// розм. Зачиняти, причиняти (ворота, хвіртку і т. ін.).

Вона пропустила нас у ворітця і присунула їх за нами, накинувши липовий зашморг на стояка (Досв., Вибр., 1959, 422);

// Наближати що-небудь впритул до когось, чогось.

— А пішла б за мене? — питав він, присовуючи до неї своє широке та дзюбате обличчя (Коцюб., І, 1955, 239).

2. тільки док., неперех., розм. Підійти, наблизитися до кого-, чого-небудь.

Чоловіки й парубки присунули до Павла ближче (Вовчок, І, 1955, 174);

Стало чути, як мостом через Здвиж котились якісь вози, уривками долинала пісня.. Дівчата потихеньку присунули ближче до шляху (Смолич, Мир.., 1958, 190);

*Образно. Війна присунула в самий Київ. Останні червоноармійці перейшли Дніпро. На вулицях заревли німецькі марші (Ю. Янов., II, 1954, 33).

3. тільки док., неперех., перен., розм. Прийти, з’явитися куди-небудь (іноді з несхвальним відтінком).

Як настав ранок — так він і пішов з дому, хіба в обід прийде, а то часом і ввечері присуне (Мирний, IV, 1955, 116);

— А як вовк присуне? — шепче знов Галя (Вовчок, І, 1955, 289);

Одинадцята година дня, а студент-фізкультурник ще спить. Прокинеться, коли присунуть на дармовий сніданок його друзі (Вол., Місячне срібло, 1961, 53);

// Прийти, важко ступаючи, ледве пересуваючи ноги.

То було коли-не-коли хіба за хлібом присуне [дід Улас] в село, та смутний, та сердитий.. А то трохи не щодня плентається по селу (Мирний, IV, 1955, 237);

// Прийти, з’явитися у великій кількості, суцільною масою.

Він догадався, що це недаром ціла піщанська громада присунула (Мирний, І, 1949, 302);

Все те юрмище, покинувши роботу й навіть базарування, як ніколи густо, присунуло на кумедію (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 202);

// Бути доставленим, прибути у великій кількості (про товар).

З кожним днем міняється й плата за роботу: то більшає, як багато товару присуне, то меншає (Мирний, І, 1949, 174).