присувати

ПРИСУВА́ТИ, а́ю, а́єш, ПРИСО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИСУ́НУТИ, ну, неш, док.

1. що. Сунучи, наближати що-небудь до когось, чогось; підсувати.

Не присувай соломи до вогню (Номис);

Констанцій .. розкладає документи різні на столику, присуває до столика крісло (Леся Українка);

Вчитель привітно стрічає отця Вікентія, присовує стілець, запрошує сісти (М. Стельмах);

Ганна Петрівна присунула до дверей .. діжку з водою (Остап Вишня);

Майя та Люся присунули до дивана ще кілька стільців, бо на дивані всі не вмістилися (Н. Забіла);

// також у сполуч. зі сл. до себе, собі. Сунучи, наближати що-небудь до себе.

Він присував до себе ближче чадну лампу, закладав за вуха непокірні коси й обертався в деспота (М. Коцюбинський);

Він присунув собі крісло і сів біля столу поруч з Чаплею (І. Франко);

Генерал сів за стіл, присунув карту і, нахмуривши сиві брови, почав щось ворожити своїм червоним олівцем (Н. Рибак);

// Частуючи когось, ставити ближче до нього їжу, питво.

За кілька хвилин самовар вже пихкав на столі, а мій хазяїн, запевняючи, що дуже радий нашій стрічі, присував мені склянку чаю (М. Коцюбинський);

Несе [мати] в глиняній мисочці немудру вечерю, ставить на стіл, присуває дерев'яну сільничку, на якій лежить надірваний стручок перцю (М. Стельмах);

Яким нічого не говорив, – їв мовчки, що йому мати присовувала (І. Нечуй-Левицький);

Він відкинувся на спинку крісла. Ольга Петрівна налила йому другу склянку, потім покраяла пиріг і присунула тарілку (О. Бойченко);

// розм. Зачиняти, причиняти (ворота, хвіртку і т. ін.).

Вона пропустила нас у ворітця і присунула їх за нами, накинувши липовий зашморг на стояка (Олесь Досвітній);

// Наближати що-небудь упритул до когось, чогось.

– А пішла б за мене? – питав він, присовуючи до неї своє широке та дзюбате обличчя (М. Коцюбинський).

2. тільки док., розм. Підійти, наблизитися до кого-, чого-небудь.

Чоловіки й парубки присунули до Павла ближче (Марко Вовчок);

Стало чути, як мостом через Здвиж котились якісь вози, уривками долинала пісня .. Дівчата потихеньку присунули ближче до шляху (Ю. Смолич);

* Образно. Війна присунула в самий Київ .. На вулицях заревли німецькі марші (Ю. Яновський).

3. тільки док., перен., розм. Прийти, з'явитися куди-небудь (іноді з несхвальним відтінком).

Як настав ранок – так він і пішов з дому, хіба в обід прийде, а то часом і ввечері присуне (Панас Мирний);

– А як вовк присуне? – шепче знов Галя (Марко Вовчок);

Одинадцята година дня, а студент-фізкультурник ще спить. Прокинеться, коли присунуть на дармовий сніданок його друзі (І. Волошин);

// Прийти, важко ступаючи, ледве пересуваючи ноги.

То було коли-не-коли хіба за хлібом присуне [дід Улас] в село, та смутний, та сердитий .. А то трохи не щодня плентається по селу (Панас Мирний);

// Прийти, з'явитися у великій кількості, суцільною масою.

Він догадався, що це недаром ціла піщанська громада присунула (Панас Мирний);

Все те юрмище, покинувши роботу й навіть базарування, як ніколи густо, присунуло на кумедію (О. Ільченко);

// Бути доставленим, прибути у великій кількості (про товар).

З кожним днем міняється й плата за роботу: то більшає, як багато товару присуне, то меншає (Панас Мирний).