притирати
ПРИТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИТЕ́РТИ, тру́, тре́ш, док., перех.
1. техн. Щільно підганяти що-небудь одне до одного спеціальною обробкою, шліфуванням або тертям у процесі роботи.
Ще у минулому сторіччі швед Йогансон з такою точністю навчився притирати площини двох шматків гартованої сталі, що, коли їх скласти полірованими площинами, то тільки силою можна розняти їх знову (Собко, Любов, 1935, 10).
2. Водити, гладити чим-небудь по поверхні чогось для вирівнювання, тісного прилягання і т. ін.
Поклавши намащену клеєм паперову деталь на місце, слід одразу перевірити правильність її розміщення, прикрити чистим аркушем наперу і притерти всю поверхню деталі м’якою чистою ганчіркою або ребром долоні (Гурток «Умілі руки..», 1955, 27).
3. Тручи, знімати щось з поверхні чого-небудь; стирати.
◊ Прите́рти но́са кому — те саме, що Уте́рти но́са ( див. ніс).
— Не шкодило б, щоб і їй [Марині] притерти носа й показати, що ніхто не є її дурнем (Кобр., Вибр., 1954, 165);
Прите́рти ро́ги кому — примусити підкоритися, зробити покірним кого-небудь, приборкати когось.
Вже ми їм [хлопам].. притремо роги! Лиш тихо (Фр., X, 1954, 307).
4. перев. док. Трохи зносити, стерти від користування (перев. одяг, взуття).
Значення в інших словниках
- притирати — притира́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- притирати — -аю, -аєш, недок., притерти, -тру, -треш, док., перех. 1》 тех. Щільно підганяти що-небудь одне до одного спеціальною обробкою, шліфуванням або тертям у процесі роботи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- притирати — ПРИТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИТЕ́РТИ, тру́, тре́ш, док., що, техн. 1. Щільно підганяти що-небудь одне до одного спеціальною обробкою, шліфуванням або тертям у процесі роботи. Словник української мови у 20 томах
- притирати — прите́рти / притира́ти ро́ги кому. Зробити когось покірним, примусити підкорятися комусь; приборкати. Вже ми їм (хлопам) притремо роги! (І. Франко); — От ми тут трохи і притрем їм (сусідам) роги (Л. Костенко). Фразеологічний словник української мови
- притирати — ПРИТИРА́ТИ техн. (здійснювати механічну обробку деталей машин, апаратів, приладів тощо для надання їм точних розмірів і чистоти поверхні), ДОВО́ДИТИ. — Док.: притерти, довести́. Словник синонімів української мови
- притирати — Притира́ти, -тира́ю, -тира́єш; прите́рти, -тру́, -тре́ш; прите́р, -те́рла, -те́рли; притри́, -рі́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)