притягати

ПРИТЯГА́ТИ, а́ю, а́єш і ПРИТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИТЯГТИ́ і ПРИТЯГНУ́ТИ, тягну́, тя́гнеш; мин. ч. притя́г, ла́, ло́ і притягну́в, ну́ла, ло; док., перех.

1. Тягнучи, переміщувати кого-, що-небудь кудись, до когось, чогось.

— Я не проти бога, — весело сказав мій батько, притягаючи до човна арканом напівзатонулу телицю (Довж., Зач. Десна, 1957, 486);

— Ну, от тепер сідайте тут, — і вона показала йому місце біля своїх ніг. Він притягнув низенький пуф і сів, задуманий, на показаному місці (Хотк., І, 1966, 59);

Купець притяг свого ішака в холодок до фанзи, сів навпочіпки, обтер рукавом спітнілий лоб (Досв., Гюлле, 1961, 163);

// Наближати, притискати кого-, що-небудь до когось, чогось.

[Чирва:] Не повезе Дудар нашого хліба! Чуєте! (Притягає їх [Півня, Сироватку] до себе) (Мик., І, 1957, 89);

Раптом дід простягнув довгу, костисту руку, вхопив нею Владка за голову і притягнув до себе (Фр., VI, 1951, 177);

Олдрідж, несподівано для себе самого, притяг до грудей поета й розсміявся, сам не знаючи чому (Ільч., Серце.., 1939, 302);

// безос.

Хіба ж і не щастя після пісної дороги, після сухарів та цибулі, від яких йому вже до спини притягло живота, натьопатись, нарешті, смачної гарячої страви..! (Гончар, Таврія, 1952, 64);

// Силою приводити кого-небудь кудись або змушувати підійти до кого-, чого-небудь.

Настя притягла Соломію до стола. Соломія все опиналась та соромилась. Роман силою посадив її на ослоні, поруч з Настею (Н.-Лев., VI, 1966, 340);

[Гайдай:] Я не знаю, чи притягнуть до мене моряки жовто-блакитних провокаторів. Я не знаю, чи повірить маса в нашу перемогу (Корн., І, 1955, 47);

І наче що за поли його притягло до річки (Мирний, IV, 1955, 170);

// тільки док., розм. Привести щось куди-небудь (перев. завелике, громіздке).

— Діду! Боротися!.. Та скоро малому набридло борюкатися, і він притягнув молотка з обценьками і давай лагодити дивана (Кучер, Голод, 1961, 451);

Кость потримав годинника й повернув водолазові. Після цього боцман притяг водолазний костюм, з’явилися помічники (Ю. Янов., II, 1954, 93);

Хтось побіг в суміжну юрту, де кипів самовар, і не піалу чаю, а весь самовар притяг до хворого (Тулуб, В степу.., 1964, 19).

Притяга́ти (притя́гувати, притягну́ти, притягти́) за воло́сся (ву́ха) що — використовувати що-небудь невиправдано, випадково або без достатніх підстав.

Мене люди зовсім не за самий вірш лають, а за те, що я мало ідейна, чи то пак — мало тенденційна, але мені здається, що коли я буду тенденцію за волосся притягати, то всім буде чутно, як її волос тріщатиме нещасний (Л. Укр., V, 1956, 76).

2. Наближати до себе що-небудь силою тяжіння.

Атоми металу — крихітні магнітики. Вони притягають усе, що потрапляє до їх силового поля (Наука.., 2, 1966, 8);

Сила, з якою Земля притягує тіло, називається вагою тіла (Курс фізики, І, 1957, 111);

*У порівн. Його тягло туди [на вільні степи], мануло, неначе магнітом притягувало. Там воля, там ніщо не нагадає про його муки, про його неволю (Мирний, IV, 1955, 207);

// розм. Викликати електричні розряди в атмосфері, дощ і т. ін.

Віз наш увесь дерев’яний: дід і прадід були чумаками, а чумаки не любили заліза, бо воно, казали, притягає грім (Довж., Зач. Десна, 1957, 490);

Французькі вчені вважають, що листя дерев виділяє ефіроносні частки, які під час грози електризуються і притягують атмосферні заряди (Знання.., 12, 1969, 27);

Дорохтей, пирхаючи і обливаючись, напився прямо з бадді, похвалив стару криницю, згадавши, що вона ще здавна притягує до себе грози й дощові хмари (Стельмах, І, 1962, 319).

3. перен. Виклика́ти інтерес, привертати увагу до себе; зацікавлювати.

Тепер я бачу, через що «Правда» притягає до себе все-таки чимало людей (Л. Укр., V, 1956, 94);

Парикмахера знову притягає вітрина. Котелок з’їхав на шию, а він уперто роздивляється прилади електричні, як і щоденно (Коцюб., II, 1955, 411);

Співучість шевченківського вірша дивовижна — недаром його творчість притягала й притягує багатьох композиторів (Рильський, III, 1956, 244);

// Виклика́ти у кого-небудь бажання або потребу кудись приходити, десь бувати, щось робити і т. ін.

Безтурботно задзвенів дівочий сміх, притягуючи потроху до вогнища заробітчан із сусідніх валок (Гончар, Таврія, 1952, 91);

Чим більше він прикладався до своєї роботи, тим більше якась туга притягала його до неї і потужним жаром будила чимраз більше уподобання (Кобр., Вибр., 1954, 177);

Було б мені не звертати з дороги і пройти повз неї. Але я ж кажу, що є така сила… Вона притягає мене сюди (Мик., Повісті.., 1956, 15);

// Утримувати біля себе, не відпускати.

Земля, звільнена від куркульсько-поміщицького гніту, міцно притягла Івана до себе (Ю. Янов., II, 1954, 119);

// Виклика́ти почуття симпатії, приязні, любові.

Він [І. Франко] був надзвичайно простий у поведінці з людьми; ця риса його вдачі дуже до його притягала (Сам., II, 1958, 395);

В його синіх ясних очах світилась душа добра, а на білому гарному лиці була розлита така симпатичність, що проти волі притягувала до його душу кожного (Н.-Лев., II, 1956, 39);

// Вабити до себе чим-небудь; приваблювати.

Було для нього в цій пісні щось по-степовому дике, привільне, буйне, таке, що притягувало, приворожувало і в той же час чимось невловимим насторожувало (Гончар, Таврія.., 1957, 528);

Море! Воно притягало, як казка; грало фантастичним гулом у схвильованій душі Альоші (Мик., Повісті.., 1956, 73);

Я не пішов у поле з його спокоєм, і ліс не притяг мене своїми мріями про весну: мене тягло на базар (Коцюб., II, 1955, 361);

// Манити, заманювати чимсь.

Він же [ворог], уникаючи бою і поспішно відступаючи, ще більше притягував і дратував, як дратують мисливця свіжі звірині сліди (Гончар, III, 1959, 74).

◊ Притяга́ти (притя́гувати, притягну́ти, притягти́) се́рце до се́бе чиє — виклика́ти у кого-небудь до себе почуття любові, симпатії.

З перших же зустрічей серце моє притягли до себе працьовиті й мужні люди цієї багатонаціональної країни [Югославії] (Рильський, Веч. розмови, 1964, 142);

Притяга́ти (притя́гувати, притягну́ти, притягти́) думки́ чиї — змушувати кого-небудь весь час думати про когось, щось.

Павло, як молодший, більше мовчав, слухав, Орина думки притягувала (Горд., Чужу ниву.., 1947, 161);

Притяга́ти (притя́гувати, притягну́ти, притягти́) о́чі (по́гляд, зір, ува́гу) — викликати у кого-небудь бажання дивитися, звертати увагу на кого-, що-небудь.

Ненароком зелене вікно притягає зір (Рибак, Зброя.., 1943, 168);

Якась гостра цікавість притягала її увагу до тої людини, яка, їй здавалось, навіть диха сьогодні інакше, ніж завжди (Коцюб., II, 1955, 298);

Ті шлейки, нові, блакитні, зі срібними клямрами, притягували до себе заздрісні погляди парубоцтва та приязні — дівоцтва (Коцюб., І, 1955, 233);

Оселедець, бринза притягували голодні очі косарів (Горд., II, 1959, 197);

Любов Прохорівна притягла на себе заздрі погляди (Ле, Міжгір’я, 1953, 71).

4. Тугіше стягувати, зав’язувати що-небудь (мотузком, поясом тощо).

Спинив конячку, витяг того невірного півня з торби, прибравсь міцніше притягнути мотузок (Вовчок, VI, 1956, 294);

Підперезавсь [маляр] знову і пояс притягнув лепсько, насунув шапку по самий ніс, та й рукавички достав (Кв.-Осн., II, 1956, 7);

Дмитро прибіг до печері [печери], де лежала Маруся. Не встигла вона навіть крикнути, він зав’язав їй руки, ноги, притяг тугіше і кинув на вереті (Хотк., II, 1966, 270);

Наймити понакладали вози, притягли рублями й рушили додому (Н.-Лев., III. 1956, 125);

Олеся ловила стрічки рукою й швидко то одкидала їх, то притягала, то обсмикувала (Н. Лев., III, 1956, 44);

// Тугіше закручувати що-небудь (гайку і т. ін.); підтягувати.

Денис зачиня, приклада замки, закручує; інший тугий, так аж крекче, притягаючи та крутячи (Кв.-Осн., II, 1956, 406).

◊ Притягло́ моро́зом (моро́зцем), безос. — трохи замерзло, підмерзло.

Надворі притягло морозцем (Чорн., Визвол. земля, 1959, 251).

5. до чого, перен. Залучати кого-небудь до чогось, спонукати брати участь у чомусь.

Я ревно притягатиму других до роботи над словником, і взагалі Ви можете на мене рахувати (Крим., Вибр., 1965, 565);

— Треба Салаїв і всіх таких, як вони, ближче до роботи гарячої, комсомольської притягати (Собко, Нам спокій.., 1959, 102);

— Коли таке каже старий, — гомоніли селяни, — то чужинець таки справді велика людина… — От кого б притягти до мусульманської віри, — казали багатії до старого Кемали (Досв., Гюлле, 1961, 55);

// Використовувати кого-, що-небудь з певною метою.

Сучасний пролетаріат стає на сторону соціалізму, який притягує науку до боротьби з релігійним туманом.. (Ленін, 12, 1970, 133);

— Притягни для консультації декого з інженерів, з десятників і бригадирів і спробуй накреслити план [закінчення будування гідростанції] (Коцюба, Нові береги, 1959, 422);

По праву керівника він ознайомився з стислим звітом Нерчина про хід підготовки дипломної роботи.. І те, що він притягнув стільки літератури, це можна тільки схвалити (Рибак, Час.., 1960, 429).

6. перев. у сполуч. із сл. до суду, до відповідальності і т. ін. Примушувати кого-небудь відповідати за свої вчинки.

Коли прибули на заплаву геологи під керуванням П. і вирубали у плавнях посеред купиння якусь вербу чи кілок, правління колгоспу хотіло притягати їх до суду (Довж., III, 1960, 458);

Він в якийсь незрозумілий спосіб викручувався і випливав наверх і замість того, щоб самому відповідати, притягав до відповідальності інших (Сенч., Опов., 1959, 15);

[Xрапко:] А як вони [діти] проти мене зле замишляють?.. Хіба, ви думаєте, вас не притягнуть, — що знав, та мовчав? За це велика кара, я вам скажу (Мирний, V, 1955, 162);

[Романюк:] Знаєш, Наталко, я тебе притягну до партійної відповідальності. Це був закритий актив, і про такі діла не говорять приватним особам (Корн., II, 1955, 209).

7. тільки док., розм., рідко. Те саме, що притягти́ся 3.

— Треба визирати Данила. І не огледимось, як притягнуть (Вовчок, І, 1955, 64);

Ковинський, притягши додому, переліз через тин в садок, пішов на тік (Свидн., Люборацькі, 1955, 103).