приурочений
ПРИУРО́ЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до приуро́чити.
Вибір дати 31 січня 1966 року для запуску автоматичної станції «Луна-9» був приурочений до настання місячного ранку в районі Океану Бур (Рад. Укр., 8.ІІ 1966, 3);
Окремий цикл народних торжеств складають свята, приурочені певним порам року (Нар. тв. та етн., 5, 1964, 20).
2. спец. Закономірно пов’язаний з чим-небудь (з якимсь місцем, певними особливостями місцевості, навколишнього середовища і т. ін.).
Сосново-ялинові ліси в пониззі Стиру мало поширені і приурочені головним чином до бідних дерново-підзолистих грунтів з неглибоким рівнем грунтових вод (Укр. бот. ж., XVII, 6, 1960, 69).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- приурочений — приуро́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- приурочений — [приеўрочеинией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- приурочений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до приурочити. 2》 спец. Закономірно пов'язаний з чим-небудь (з якимсь місцем, певними особливостями місцевості, навколишнього середовища і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- приурочений — ПРИУРО́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до приуро́чити. Вибір дати 31 січня 1966 року для запуску автоматичної станції “Луна-9” був приурочений до настання місячного ранку в районі Океану Бур (з газ. Словник української мови у 20 томах